***

Ніштяк. Аж нас історія розсудить.
Покаже, де та ніч і що – той день.
І “who is who”, вона покаже людям.
І підсумки навіки підведе.

Щоправда, потім підлі манкуртиська
Тонесенько підвиють в ля-мінорі
Про те, що апокаліпсис вже близько,
І всі ми, ох, ну, просто тяжко хворі…

І наші онучата благородні
В мільйонний раз страждатимуть сумлінням,
Бо бузина, відомо, на городі,
А дядько в Києві, от бісове насіння!

І дядько копирсається у рані
І розчини готує смертоносні,
Інфаркти інспірує надто ранні,
Цинічно колупаючись у носі.

А “свято место” пусто не буває,-
На нім і не до сміху й не до жартів:
Не він, так інший підведеться Каїн,
Життя нових готує Бонапартів.

То хай історія колись розсудить,
Крізь фальш і містику зведе мости.
Отак і буде. Саме так і буде.
Бо завтра – я, сьогодні ж поки – ти.