***

Автопортретом
на перетині
тисячоліть
міниться й миготить
звабливий осоружний
лик
маргінала.
Постмодерною ружею
зухвало
квітне
в червні, в липні.
Зболіло краде
часові принади,
чіпляється за цівку
гірко,
від насолоди
й відчуття власної вроди
напівмертвий.
Це не бомж.
А тоді хто ж?
Такий впертий,
такий виміряний,
вимріяний,
тобто, розкутий
до відсутності,
а зрештою,
заарештований
і закомплексований першою
парою замкнених
сторонніх
старань.
Без вагань
Відверни погляд і подих.
Це ж бо трамплін.
А ти думав – ослін?
Ой, леле!
Приготуйся до зустрічі
з паралельним
світом.
Проціджуй ситом
долоні,
скроні –
ти в полоні…