Одійде, і вишневі сади одійдуть,
Одійде, і моя біля тебе пора одійде,
Не одійде, не знаю, але не одійде,
Оте люблене раз на плечі, на щоці, на устах.

Одійде, і вишневі сніги одійдуть,
Одійде, і твоя біля мене пора одійде,
Не одійде любов — серце в серце влетіло! —
                                                     вона не одійде,

Аж як вив'ялить час
                         і плече, і щоку, і уста.

Одійде, і вишневі літа одійдуть,
Одійде і пора — і моя, і твоя одійде,
Не одійде ріка, що веде нашу пам'ять,
                                           вона не одійде —

Білий цвіт поколінь
                          на плечі, на щоці, на устах…

Не одійдуть сади, і сніги, і літа, і бринінь
                                                 не одійдуть.

Все впада у ріку, а ріка у мій голос впада.
Не одійде мій голос, голос мій не відлюбиться
                                                        і не одійде

На зорі і в зорі
               на плечі,
                             на щоці,
                                            на устах.