***
Дзвінко голос хилиться,
клекотом давиться –
уявою хмільною,
примарою давньою.

Отака екзистенція:
убога вдовиця –
дві лепти – Вентцелю,
лепту – Віцину.

Ринкові стосунки –
Така різка казка!
Кому ж кум ти,
коли твоя ласка?

Кумасю, голубко,
каганця світіть:
на небі згубно
щось мерехтить.

Звісимо ноги,
білі, холодні,
з ліжка нового
з кисню та водню.

Суть не в тому.
Нам не ментально.
Долаємо втому.
Мудро. Летально.