Опубликовано: 2026.09.16
Сергій НегодаПісня про соколачисті кольори прозорого обрію заронили в мою душу сіверську пісню боротьби і постав окрилений славний слобідський ЛИМАН місто розквітло сонцем у живописі центру доріг бачу віртуозне завзяття архітекторів в кав'ярні згори як на долоні розгалужена вулично- дорожна мережа районів культовий залізничний вокзал височіє готель нелегалів в парку карта кварталів і вулиць блочно-каркасна забудова обладнане підземелля відважно волею степу зустрічним водограєм широчіє подорожує розкішний Сіверський Донець хвилює щирою течією тремтить потоками через загати і греблі прориває глибоко землю дихає повітрям Жеребець співає вологими звуками виграє живою течією несе срібне сяйво захоплює джерела веде Куманським шляхом над гаєм планерує молодий диво-сокіл спокійно кладе крила на чорний вітер переважує силу опору з заходу на околиці надзвичайно гідне багатство краю я мандрую з роботами за тобою побратиме в ажіотажі переміщень до місця величної битви до місця де тисне душу яке вимагає не просто сили а надприродного чину кожен робот із асів має свою гарячково небувалу характерницьку магію ними подолано русло Сіверського Донця на потужному щиті аж раптом робот мене піднімає над Сіверським Донцем я пролітаю над дахами приватних будинків Лиману до польоту залучаю дрони на крилах доброї волі бачу панораму потягу смугу розбитих будівель мого оборонного сектору внизу минають помешкання сіверських сіл ми притиснені до залізниці залітаю до річкової луки пролітаю Святогірські хрести із білими крейдяними шрамами за ним Богородичне повстає з руїн Пришиб Тетянівка Райгородок Дронівка — і далі на південь до точки материнської пам'яті у височині повітря пахне гірким полином з їдким порохом тому піднімаюсь ще вище лечу далі до Азовського моря туди де солоний вітер цілує рекреаційні кургани де козацькі могили вартують час на чатах Азовського степу обійнявши крилами сиву таємницю Кам’яної Могили облітаю зруйнований вівтар з захистом від темряви бачу як молодий сокіл пікірує на чорну кішку на Кам'яній могилі чорна донбаська кішка стрічає виклик дибки і щипить вона — втілення опору цих місць її хутро — сажа териконів її очі — зелені фосфорні міни вона не тікає бо за її спиною в ящику від набоїв — четверо сліпих кошенят сокіл не встигає атакувати її розправивши крила б'є дзьобом намагаючись зламати її супротив але чорна кішка злітає вище себе на власний страх вона випускає кігті стає дибки — суцільний клубок гніву й материнського захисту вона миттю б'є навмання кидається блискавично розсікаючи соколу восковицю захищаючи своє кубло з такою люттю що Кам'яна могила починає резонувати виском виліт сокола по низхідній спіралі молодий хижак відступає поранений змушений сідати на обвуглений камінь стікає краплями крові кішка захистила своїх котят у цьому програші сокола — перший урок життя втретє кругами облітаю над сакральним панцирем Кам'яної Могили повітря дрижить смертю від новітньої напруги біліє річка Молочна сповільнює свій біг рух води несеться біле срібло змішане з охрою прадавніх степових глин тиха вода несе у собі пам'ять вісника тисячоліть від первісних петрогліфів висічених на гротах молодий сокіл після падіння виявляє кмітливість виманює царівну-гадюку з-під вирваної гусениці спаленої бронетехніки від гуркоту сучасної артилерії вода Молочної не просто тече вона акумулює озеленену силу живого чорнозему проходячи крізь пласти в підземних щілинах джерел жива вода стає дзеркалом урбанізованої місцевості у якому відбиваються силуети крилатих вартових у низинах біля річки Тащенак зриті ділянки фруктових садів ковил котиться сивими хвилями повз кар'єри та цвинтарі між коріннями дикого полину снують маленькі польові миші їхня шерсть відливає попелястим та сріблястим пилом садибної забудови а польові миші схожі на сірі каплі ртуті що блискавично перекочуються від однієї нірки до іншої молодий сокіл ловить оком це полохливе мерехтіння мить — і срібна цятка зникає в його пазурах залишаючи лише легке спільне коливання ковили на схилах козацької могили над полем чатує сокіл у траві на повний зріст стоять степові ховрахи їхні шубки — кольору стиглого жита з випаленої сонцем глини вони полохливо крутять головами висвистуючи свою тонку цівку тривоги тіні соколиних крил ковзнули по берегу річки вмить руді іскри блискавично гаснуть пірнаючи в підземні лабіринти сокіл стає на мить невидимим непомітним сонячним зайчиком в степу на гарячих гранітних скелях берегів звивистої Берди поблизу форпосту горбів гріються прудкі ящірки вони спалахують на сонці чистим смарагдовим та бірюзовим вогнем наче коштовне каміння що випадково випало з пекторалі древнього скіфського царя ящірки полохливі й чутливі до найменшого коливання повітря сокола колосальне навантаження — і смарагдова стрічка ламається лишаючи мене ні з чим над Кальміусом і Бердою небо дихає прохолодою воно забарвлене в глибоке індиго майже чорний обрій до самого горизонту схід переходить у колір прохолодного попелу та застиглого свинцю тут народжуються перші вечірні зорі — далекі й холодні мов розвідницькі сигнали схід затихає над морем збираючи сили на курганах у густих заростях лісу поблизу старої Вовчої в чагарниках на околицях села Великомихайлівка мільйони степових павуків почали плести надпотужні липкі багатошарові сітки вони натягують їх між кронами вікових дубів та верхівок очерету ці невидимі в темряві тенета ловлять ворожих кібців затримують дрібні дрони-шпигунів на низьких висотах повністю паралізуючи їхні крила перед тим як круки підуть на таран літаючі бабки блискавичними смарагдовими стрілами ширяють над руслом Вовчої вираховуючи координати ворожих засідок передаючи сигнальні спалахи крил у вищий соколиний ешелон важкі джмелі та шалені ґедзі створюють суцільну акустичну стіну живий ешелон потужної РЕБ їхній гул геть забиває ефір ворожі потвори втрачають зв'язок зі своїми ватажками оси та бойові трутні жалять загартованих орлів імперії вражають безпосередньо в очі в чутливі зони восковиці зриваючи їхнє пікірування метелики нічні павичові очі великими зграями кружляє перед дзьобами ворогів створюючи мерехтливі хибні орієнтири у повітрі вдовж усіх доріг і просік біля села тисячі важких жуків вишикувалися в непорушні приреченні мінні шлагбауми важкі жуки міцно зчіплялися своїми рогами й броньованими панцирами створюючи протитанкові їжаки та завали на шляхах просування ворожих сухопутних сил пробити дронами таку стіну з живого скіфського хітину було неможливо суворі зайці-характерники взяли на себе роль хибних цілей вони шалено попетляли в полях б'ючи лапами об землю і створюючи акустичні фантоми змушуючи ворожих шуляків марно витрачати сили та пікірувати в порожню ковилу чи прямо на шлагбауми важких жуків хитрі лисиці організували тактичні смерчі обману своїми пухнастими рудими хвостами вони замітають сліди передислокації наших ластівок і стрижів вибудовуючи помилкові маршрути для ворожих дронів заманюючи імперських орлів під магічні дзеркала Вовчої горді косулі стали швидкісним транспортом і таранною силою на суходолі вони проносяться крізь зарослі і хащі прориваючи залишки ворожих загороджень і на своїх спинах переносять поранених птахів та малих звірят у безпечні зони під захист Кам'яної Могили Лиманська озерно-лісова лука та закрути Сіверського Донця споконвіку ховають у надрах справжніх титанів богатирів тут де піщані тераси зустрічаються із заплавними дібровами височіють багатовікові дуби-патріархи чиї стовбури не обхопити й чотирьом воїнам-велетням кремезні чорні ясени мачтові лиманські сосни що своїми кронами підпирають промислове донецьке небо ворожий балістичний терор досяг критичної межі затремтіла сама земля серце землі змусило древні соки закипіти дуби хапають на льоту літаючі ударні дрони піднімаючи свої гігантські вузлуваті гілки-руки трощать крила засліплені люттю вбивають ворожих стерв'ятників ватажків занурюють в прибережний мул дуби утворили непорушний редут об який розбиваються спроби ворога прорвати лінію оборони сосни розгойдують свої важкі гострі верхівки створюючи щільний загороджувальний вогонь із мільйонів твердих гострих шишок та хвої смола що летіла з їхніх поранених стовбурів ставала живим липким напалмом вона заліплювала очі шулякам та спалювала ворожі пір'я на льоту з піщаних кучугур та круч Дінця піднялися загартовані вітрами корабельні сосни їхня смоляниста кров палала янтарним вогнем Свободи на флангах у підліску перекриваючи найменші щілини розгорнулися хащі-чагарники дерева дикої колючої акації які спліталися своїми довгими гострими як леза шипами до 10 см завдовжки в суцільні непрохідні лабіринти жодна наземна чи низько літаюча потвора не могла проскочити крізь цей заслін колючі гілки хапають ворожих шпигунів пробивають їхній штучний електронний обвіс і назавжди затискають тло їхньої хижої суті у лещатах залізобетонного болю сила під захистом цього могутнього деревного щита зросла до абсолюту ліс стоїть стіною — непорушний, древній одухотворений український простір Дону де коріння тримає пам'ять а крони виборюють майбутнє на диво Сіверський Донець раптом змінив свій лагідний біг річкове дно почало стрімко просідати й вигинатися утворюючи несподівані підводні прірви — водориї ворожі потвори вже перемолоті цією живою водяною стихією а їхні залишки змиває швидкою течією річки Лиманський ліс міцно стоїть зафіксувавши свій статус суверенного володаря сіверської землі після того як степова фауна замкнула фланги а дерева-велетні вишикувалися в непорушну піхоту у бій вступає останній найпотужніший резерв — сам Сіверський Донець його тихі на перший погляд плеса біля МАЯКІВ та ЩУРОВЕ перетворилися на вируючий казан прадавнього гніву річкова флора та фауна піднялися на такий рівень гравітації що сама вода стала живим караючим суб'єктом ворог намагається навести понтони та здійснити масові переправи через річку щоб врятувати залишки своїх побитих дронів-потвор але розлючений Донець відкрив свої глибинні рахунки за сигналом сонячного зайчика річка перетворилася на зону суцільних водориїв раптових вирів безжальних затоплень залучені важкі річкові дрони окупантів ступали на понтони і тут вода під ними з виттям провалюється вниз створюючи велетенські вири ці водяні воронки що крутилися за годинниковою стрілкою згідно спіралі затягували в глибокі річкові надра цілі загони хижих шуляків та болотних кібців швидка вода діяла як гігантський шредер перемиваючи імперську душу на чистий річковий пісок раптом з абсолютно чистого зеніту на голови дронів-потвор що вижили починають бити мільярди вертикальних блискавок це не просто розряди — це плазмові списи-промені які випалюють штучний мікросхемний обвіс болотних кібців перетворюючи їх на обвуглений непотріб блискавки б'ють точно в ціль реалізуючи золоте правило життя через абсолютне правосуддя природи сокіл змусив стародавні камні що лежали по берегах Донця піднятися у повітряний ешелон вони закрутилися навколо нього мов гігантські жорнова створюючи неприступну фортецю об яку розбиваються всі спроби ворожого прориву кривава битва біля ЛИМАНУ переросла у запекле протистояння світла й абсолютного мороку сокіл викликав з-під землі дух криваво-червоної півонії лісостепом пронісся гарячий самум витканий із червоних пелюсток і вогню цей вихор засліпив ворогів випалюючи їхню пиху й змушуючи тікати назад на схід бабки-навідниці помічають рух невидимих чипів їхній візуальний сигнал миттєво оцифровується мережею та передається ясенам і дубам дерева отримуючи цей імпульс здійснюють свої штурмові удари саме в цю секунду і в цю точку простору де ворог найменше очікував рідна природа Лиману має невичерпну енергію кожна ластівка кожна бджола і кожне дерево-велетень постають живими сенсорами у загальній системі обізнаності про поле колосальної битви за воду з Рідного Донця робоча піхота Лиманських лісів замкнула кільце оточення під Ямполем доля окупантів вже майже вирішена велетенські дерева підійшли впритул до річища Сіверського Донця надійно прикривши своїми коронними щитами річкових чайок стрімких стрижів та ластівок залишки ворожої зграї ганебно відступають за межі українського неба хижі орки далі демонструють балістичний терор на Донці кривава демонстрація сили перетворює живий простір на мертву німу зону позбавлену життя тисячі соколів-характерників після переможної битви летять до Азову сідають на вершині очищеної Кам'яної Могили навколо них збирається все визволене птаство ластівки стрижі чайки ліс степ і річка співають донецький степ очищає жива фауна живої природи ми здобули свій вічний час ми перемогли ворогів ми захистили життя на Сіверському Донцю
|
2026 © Сергій Негода |
Текст выверен и опубликован автором
Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”
Написать отзыв в книгу гостей автора
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.