ці страшні реви під місяцем війни
такі неосяжні тижні на нулях
приліт надибую в траві сиріт
на каміннях могил побитий софіт
виснажене збіжжя в чоботі 26-го літа
мене несамовито з'їдає клопіт
плач сиріт з жилами душі скляні очі
від дурного серця хлепче піт
із скаженої печінки рве біль
не встиг благаю місію зайти під кровлю
рвучка в жорсткій кризі пустка
пройнялась затягнена чорною бідою
тіло шубовснулась в холодне лихо
не відгукнулась оповита зміями
шум паніка горить вогнем
стара столиця скіфів
втрачений не встиг вибігти
щосили розбурханий прильотами
пливе берег паралізованого Дніпра
зблизька гепнуте місто
забудоване русло на всі борги
пооране плугами до набережної
сірий смог вивареного життя
мертвий простір шелепнутий в росі
черство-хмільної сфери ночі
гепає неприступна північ  
поневолені зайди московською
бюрократією ув'язнені душі
лихі діти б'ються дрючками
колоніальна пустка монстрів
байдуже бездушшя нещасних мам
жаль гроші згоріли в хліві
суворі дрони над гонами міста
поглинуті морогом дороги з села
хлебтає дощ пригнічений левіафан
випалене агресією димове небо
тло пащі відригує кістки вужів
на катафалку скульптури терикону  
страшні місяці і неосяжні тижні
крутить незмовлене пекло млина
дронить колосальне коло поміж дворів
насильно витягнена тінь зі сходу
тут зариті ключі змія а те все хиже  
вичавлений живіт в суху смерть
з воріт виповзає гідра знову повзає
крізь шестерні червоного століття
гриже і роззявивши пащу ковтає  
понижений степ — мертву матицю
яка живиться людською кров'ю
всередині пекла — неосяжна пустка
гнилий гігант лиже свій меч
на глиняних ногах стоїть в труні
червоний катафалк царів культури
на ньому сива павутина — стіною
це чийсь затиснений біль
під дахом розірвався балон кисню
вибив горе-діру в колонії
до каземату вивів зсередини