степ став полем славної битви в тумані
з клятою та скаженою ордою за водограй
на річці Вовчій неподалік скіфського кургану
степ став рідним небокраєм
для білих хмар з чорного моря
несподівано пролетіли дрони над автостоянкою
вони перекривають амфітеатр бойових дій
дрони біля кібертеатру заспівали апасіонату
для сміливих птахів що живуть без страху
та розправляють міцні крила і тримають
рівновагу під монументальними хмарами
я автівкою наздоганяю шлях у степу
з розкиданими на всі сторони
розрізаними ланами пащекуватих селян
долаю міст через роздратовану річку
Вовчу яку остерігаюсь ще з дитинства
бо за всяку вдачу ентузіастів з комісаріату
у степу зникають безвісти рідні мені соколи
у степу лунає пісня мужності моєму брату
у степу сяє гай і як гляну на нього в спрагу
то перед осліплими очима бачу виднокрай
 зачарований кучерявий сад з комбінатом
посеред лікарні і прислухаюся і чую
небувалу артилерійську канонаду
з чорною гарью над автозаправкою
вздовж автостради засіває полями дощ
у степу грає скажений вітер
піднятими чорними хмарами
у степу наражаюсь на криву з'яву демона
з панорамою над розбомбленим кварталом

оце у переїзному цирку війни
ще досі виживаю у Золотому
веду боротьбу з чужими інтересами
та з чарами сучасних злиднів
виходжу із зруйнованого цирку
я вирвався із біди в Лисичанську
і їду до лиха в Старобільськ
а потім ще заїду через халепу у Щастя
чи мені тепер із недалекого
півстолітнього забуття не вийти було
до раю-блага до власного саду
бо існую з отруєним квітучим маразом-
ідеологією імперії гопників
без знання глибини історії їхніх
сьогоднішніх злодіїв-нащадків
без генетичних пращурів давнини
без прямої мовної уяви предків 
без стародавнього епосу
про  спілкування з власними богами
про стародавні цивілізаційні війни
з перевтілено-зміненими уявленнями
про знищені артефакти з крадіжками
відтепер я шарувальник обманів
без чеснот без законів без права
у сатанинській правді московитів
рано-вранці виходжу з імперії рабства
у розкручену брехню про вічний Рим
ой невігласи з великим розумом у часі
фантазери у казках про свою велич
заподіяли зло
викрали у самих себе
безцінне добро
історію батьківщини
в якій я живу
виморений надважкою війною
живу з сусідами
на родючих землях
стареньких трипільців
працьовитих будинів
кочуючих скіфів
мореплавців-греків
непосидючих римлян
вогнепоклонних персів
фіолетошатних фінікійців
нескорено-підпалених троянців
золотокутих фракійців
загартованих мірмідонян
правікових венедів
мечникам’яних сарматів
списоносних аланів
чабанських валахів
залізновінчаних готів
буревісних гунів
безстрашно-безсмертних гетів
сонячношатних роксолан
веслових русів
шатрових булгар
шовковошляхових хозар
стріловерхих печенігів
вольновітрених половців
хлібодарних полян
сторожових бродників
рубежевих тиверців
золотоверхих киян
передвічних чернігівчан
полинових ногайців
волехрещених козаків
шовковошабельних турків
кримськозоряних татар
пущансько-законних литвинів
корогвених поляків
градсько-письменних чехів
каменекарбних вірмен
молитовно-вічних євреїв
високогірних грузинів
скелеградних караїмів
татранськоспівучих словаків
білохорватських хорватів
гуслярних сербів
тиходолинних словенів
чорногірсько-кремінних чорногорців
дунайськопросторих угорців
срібнокриничних боснійців
поліськооких білорусів
яровокриничних подолян
вежно-письменних галичан
пралісових волинян
мохоборських поліщуків
путивльських сіверян
полиново-широких степовиків
смерекових бойків
бескидсько-тужливих лемків
закарпатсько-садових долинян
трембітно-сонячних гуцулів
згасаючих морескельних кримчаків
споріднений торгівельними шляхами
пов'язаний історичними починами
з праматеринською мовою
з упізнаними археологічними культурами
з найзаможнішими залежностями
з найбіднішими конфесіями попів
з законослухняними чеснотами


іншого не буде буття
після перебування
в потойбіччі шукаю тебе
без свята без світла
проте чую тут спротив
якого ніби і не було видно
чую твою музику маестро
надзвичайно зворушений
проходить щем по шкірі
жива біль чує відверту сповідь
твою творчість читаю про себе
опановую молитву мандрівника
читаю марення про гріхи
моя жива віра звикла жити
я чую позов свого часу без мрії
без золотої надії на покуту
чую як подвоївся його голос
за світами у потойбіччі
із пекла виривається крик
нестерпний біль війни дикунів
побачив із темряви далеч раю
там помічаю рух сновиди
у надвечір'я до світла зорі
до відкриття творчих сумнівів
до нової жаги вражень
між вершинами мене поглинув світ
я розминувся з своєю зорею
в мить карколомних віражів
не озираюсь через ліве крило
боюсь твоєї смерті мій світе