-1-

ТРЕМО:
ти ще не знаєш  
що тиша може говорити  
і що після голосу  
завжди приходить  
інший режим слуху  

-2-

СЕРГІЙ:
я досі не чую сина  
я чую лише місце  
де він зник  
і це місце говорить  
краще за пам’ять  

-3-

ТРЕМО:
втрата не є кінцем  
це початок іншого способу  
чути  
слухай не події  
слухай злами між подіями  
бо там живе справжній голос  

-4-

СЕРГІЙ:
я пам’ятаю  
його присутність  
і тепер  
вона поводиться  
як відлуння без джерела  

Вінниця - місто де все виглядало  
звичайним  
дача - місце де тиша  
стала надто точною  
ніч як останній  
неперерваний рядок  

-5-

ТРЕМО:
не шукай пояснення  
шукай  
структуру тиші  

-6-

СЕРГІЙ:
він був  
і раптом  
став  точкою без голосу  
і ця точка  
росте всередині мене  
як інше життя  
яке не відбулося  

-7-

ТРЕМО:
він не зник  
він змінив  
спосіб присутності  
є середовище  
де люди  
стають образами  
і образи  
стають тиском  

-8-

СЕРГІЙ:
я теж був там  
і я не знав  
що я не я  
я був  функцією  
серед функцій  
і це  називалось життям  

-9-

ТРЕМО:
перша тінь  
це не люди  
це відображення  
відображень  
де голос  
втрачає вагу  

-10-

СЕРГІЙ:
я був  
маріонеткою  
серед жестів  
які виглядали  
як вибір  

-11-

ТРЕМО:
ми знайдемо  
п’ять причин  
але не як відповіді  
а як входи  

-12-

СЕРГІЙ:
я боюся  
що правда  не витримає  
бути сказаною  

-13-

ТРЕМО:
правда не говориться  
вона переживається  
я стану тим  
що можна торкнутися  
щоб ти  
міг пройти  
через мене  

-14-

СЕРГІЙ:
ти хочеш  
стати тілом  
щоб я  
повірив у шлях  

-15-

ТРЕМО:
ні  
я хочу  
стати досвідом  
ми підемо  
всередину тіней  
не як відповідь  
а як слухання  
того що болить  

-16-

СЕРГІЙ:
і якщо я  
не витримаю  

-17-

ТРЕМО:
тоді  
ти принаймні  
почуєш  
між ними  
з’являється пауза  
яка довша  
за слово  
і важча  
за пам’ять  
ми починаємо  
чути Європу  
через втрату  

-18-

СЕРГІЙ:
і через те  
що не можна повернути  

-19-

ТРЕМО:
тепер не шукай причин  
шукай рух  
бо пам’ять  
не стоїть  
вона тече  

-20-

СЕРГІЙ:

я відчуваю  
ніби біль  
не зникає  
а змінює швидкість  
і стає водою  

Дунай:  
я збираю  
розсипані голоси міста  
я не питаю  
хто ти був  
я ношу  
те що залишилось  
і роблю це  
водою  

Рейн:  
я навчився  
нести важке  
і не ламатися  
я не пам’ятаю кордонів  
я пам’ятаю  напрям  

Вісла:  

я говорю повільно  
щоб мене  
не втратили  
і кожен вигин  
це спроба  
не забути  
початок слова  

Дніпро:  
я пам’ятаю тишу  
яка була  
до шуму  
і шум  
який не зміг  
її знищити  

Рона:  
я вчуся падати  
і не зупинятися  
бо падіння  
це теж  
форма руху  

Темза:  
я говорю з тими  
хто вже не відповідає  
і місто  
відповідає  
відлунням  


-21-

ТРЕМО:
це не географія  
це пам’ять  
у рідкому стані  

-22-

СЕРГІЙ:
я більше не тримаю  
все всередині  
я дозволяю  
різним швидкостям  
існувати поруч  

-23-

ТРЕМО:
ти помітив  
біль тут  
не зникає  
він просто  
стає рухом  

-24-

СЕРГІЙ:*
так я більше не стою  
я течу  

-25-

ТРЕМО:
тепер ми йдемо вище  
де вода стає повітрям  
і пам’ять втрачає вагу  
і річки не закінчуються
вони піднімаються
слово  не початок  
воно  наслідок  
того що вже звучить  
тиша  це не відсутність  
це  інша щільність голосу  
голос  не власність  
а проходження  через людину  
те що не сказано  не зникає  
воно змінює форму  
жодна мова  
не завершує іншу  
вони  
лише резонують  
біль не для розуміння  
а для  витримування  
втрата  не подія  
а стан  що змінює слух  
Тремо  - це не істота  
а спосіб  чути різне  
одночасно  Європа - це не простір  
а багатоголосся  
яке не зводиться  
сенс не знаходять  
його витримують  
правда одна  
резонанс множинний  
кінець  це тільки зміна  
способу звучати  
я не пояснюю  
я слухаю тишу  
і цього достатньо  
щоб світ  не зник  
його  поступово починають чути