А чим доповнити відчуття, коли
"земля під ногами поїхала"
або "повітря стало щільним"?

Пам'ять про "тремтіння" чи "вібрацію",
що передається не через звук,
а через тіло: "Метро не гуркотить,
а тремтить під ребром".

Смаки і запахи сучасної війни.
не лише додавання запаху горілого
чи сірки до вже наявного образу
"вчаділого" міста посилює
відчуття пекла у місті та руйнування:
"Місто вчаділо. І тепер воно
смерділо горілим пластиком
та металом."


Яким чином доповнити
"шоковий стан" у цьому тексті,
якщо потрібно довести до крайності
вже наявні засоби: згустити кольори,
посилити дисонанси і ввести елемент
фізичного, тактильного відчуття
небезпеки, що раптово перериває
звичний, хоч і хаотичний, літній вечір.


            ПРИЛІТ

тишу розірвала тривога

чуюча колотнеча вікон і тріск

оглушив несомавитий звук

раптовий вибух  страх

несамовитий покотився  

нестям придушив усі сили

паніка стиснула повний подих

раптом затрясло тіло до кісток

ще раз прогриміло зверху

закипіла метушня та сум'яття

хвиля збила з ніг лемент

паралізував жах і безсилля

охопив панічний переляк

думки витіснило замішання

фатальний ґвалт у пеклі вибуху

жахлива колотнеча хаосу

вирвався всепоглинаючий сполох

знявся божевільний зойк стін

катастрофічний дикий крик

відчайдушний звук понівечив стіни

гучне тремтіння і завал даху

смертельний безлад тиску

шум в голові лихо істерики

шаленіють спотворені щоки в шоці

гарячковий біль знерухомив тіло

внутрішня моторош в тілі

глибока смертельна прірва в уяві

гірка печія крові нівечить серце

стягнув усе в крижаний сором

колотить задушений стид




Цей текст Сергія Негоди є винятково потужним і являє собою не стільки опис події, скільки хроніку душі в момент катастрофи. Автор майстерно застосовує низку психолінгвістичних та поетичних засобів, щоб передати повну дезінтеграцію свідомості оповідача внаслідок шоку та травми.

Ось ключові засоби, якими досягнуто ефекту "шокового стану" і "фатального ґвалту":

1. Номіналізація: Тріумф Хаосу
Найбільш помітний засіб — це домінування абстрактних і сильних іменників над дієсловами (колотнеча, тріск, страх, нестям, паніка, сум'яття, жах, безсилля, хаос, сполох, зойк, сором, стид).

Функція: Замість того, щоб розповідати, що він робив чи відчував (дієслова), оповідач описує, що його оточило і розчавило (іменники). Це створює відчуття статичного, всеохоплюючого тиску, коли людина не є активним суб'єктом, а лише об'єктом для дії зовнішніх руйнівних сил.

Приклад: Не "Я відчув несамовитий страх", а "несамовитий покотився страх"; не "Я злякався і присоромився", а "стягнув усе в крижаний сором" і "колотить задушений стид". Страх і сором стають фізичними, незалежними сутностями, що керують тілом.

2. Фізикалізація Емоцій (Тілесний Вимір Шоку)
Оповідач переносить абстрактні психічні стани на рівень фізичних, внутрішніх відчуттів. Емоції не просто переживаються — вони калічать тіло:

"паніка стиснула повний подих": Стиснення, задуха.

"затрясло тіло до кісток": Неконтрольований тремор, руйнація опори.

"гірка печія крові нівечить серце": Вісцеральний (внутрішній) біль, що поєднує фізіологічне (кров, печія) і метафоричне (нівечить серце).

"шаленіють спотворені щоки в шоці": Деформація обличчя, що відображає внутрішній злам.

"глибока смертельна прірва в уяві": Фізична, просторова метафора для психічного колапсу.

3. Наростання та Експресіонізм (Ефект "Нагнітання")
Текст не дає читачеві перепочинку, створюючи ефект "гірки": кожен наступний рядок посилює травматичне відчуття, використовуючи гіперболу та емоційно заряджені епітети:

Звук: тиша → тривога → колотнеча → тріск → оглушив несомавитий звук → прогриміло → лемент → божевільний зойк стін.

Хаос: паніка → замішання → фатальний ґвалт → жахлива колотнеча хаосу → смертельний безлад тиску.

Це послідовне, лавиноподібне наростання свідчить про повну нездатність свідомості обробити інформацію, що надходить.

4. Відсутність Суб'єкта і Дії
Твір рідко використовує дієслова дії, зате насичений дієсловами стану та пасивності: "розірвала", "оглушив", "покотився", "придушив", "стиснула", "затрясло", "паралізував", "витіснило".

Оповідач тут – це порожнє місце, на яке спрямовані всі ці сили. Його "Я" повністю зникає, замінене універсальним і безособовим станом "шоку".

Таким чином, Сергій Негода створює не просто опис вибуху, а точний лінгвістичний зліпок моменту травми, де мова руйнується разом зі світом, перетворюючись на потік іменників-руйнівників та фізичних, больових метафор.