Авторський переклад з російської Мир владнати справедливий обіцяв Трепло брехливо. Якщо ж Пу не схоче миру, столітрового клістиру прирікав йому такого, що зненацька лусне Вова. Червоненька же доріжка, та від самого поріжка – то є треш і в Тайм* світлини – світ чекає на новини. А ручкання, овації – то прояви симпатії… і просто демонстрація зневаг до демократії. Один – важкий, повитий славою нестямного ділка-гравця, а інший – лисий і плюгавий, усмішка мила і лукава авантюриста і слідця́ та погляд ніжного удава. Два хибних і старих самця. Зустрілись анархісти – убивець з аферистом. Штатівський старий глупак в свій шикарний кадилак просить сісти цю поганку, щоб доїхати до ганку. І щоб той, не напоказ, зачитав йому наказ. Говорили про війну. Тра: «Ну-ну?». Йому: «Ну-ну!» Почалася в карти гра, як це роблять опери. Козирів нема у Тра, ні тузів, ні джокера. Шулер виграв. Каже грубо: «Відпочинку геть ні дня, ти продовжуєш, мій любий, уряджати завдання. Миру Нобеля медалі хай ідуть собі подалі. Замалі для нас вони – зробим премію Війни. А всі наші інтереси заб’ємо по ходу "п’єси". Потурати?.. Тим, хто трощить нашу волю?.. То зубудь. Так, війна – собі дорожче. Та у цьому ж наша суть. Я рішив… ну, ми рішили – далі танці на могилі. І продовжимо "мистецтво" аж допоки б’ється серце. Скажеш Зе, що він не цаца, що пора йому здаваца. А як не відважеца, То мало не покажеца. Нам хохли народець брацький, та дурний і злий – казацький. Втім безпеку ми йому забезпечим – слово – всіх посадимо в тюрму, може, й безстроково. І Європі – вільній птиці – поясни: дамо по пиці. Нехай собі помаюца, як швидко не покаюца. І борись, борись за мир. Дієш по шифровці. Знаєш – безкоштовний сир тільки в мишоловці. Як кінця нема в кільця, так і в нашій спеції**. Ми протягнем до кінця всій твоїй каденції. Потім що?.. Нову кав’ярню ми відкриєм в психлікарні». Вийшли. Преса. Як під кулі. Всьому світу тичуть дулі. І пішли (все під секретом), Як король з рудим валетом. Пу тепер вже не ізгой. Без пекельних санкцій. На забій жене "герой" раті новобранців. І бомбить, бомбить, бомбить, нищить все без краю. Ну, і що – що він бандит? Ну, і що – що Каїн? Для розумних – це є стрес. Тра промимрив про прогрес. Він трепло, і був треплом. Стид жене з порога. А тепер такий облом – каже: «Перемога». Всі ж-то бачать – хто він є, Папуга хвалькуватий. Хто не лестить, тих псує чвань його пихата. Тільки відкриває рота, пре брехня, немов блювота. Точно так, як у Пуйла. Але ж той – поріддя зла. Будучи аматором, хоче у диктатори. Та не може. Заздрість щира. От і лізе геть із шкіри. Дзвонить до Луки (не псих?), лине. О, так скруха. Той локшин йому своїх Вішає на вуха. А з Пуйлом гне спину він, світиться від щастя, ніби той найвищий чин у найвищій касті. З ним співає в унісон, тихо без істерики. Та ця пісня – моветон і ганьба Америки. Що же маєм на кону?.. – Тільки: «ну?» і «ну і ну!!!». __________________________________ * американський щотижневий журнал ** спеціальна військова операція (СВО) --------------------------------------------------- ВСТРЕЧА НА АЛЯСКЕ или «ТАЙНЫ МАДРИДСКОГО ДВОРА» (полная версия) Мир счастливый обеспечить обещал Трепло до встречи. Если ж Пу не хочет мира, угрожал ему клистиром столитровым, от какого даже лопнуть может Вова. Ну, а красная дорожка да от самого порожка – это треш и в Тайм* обложка – новостей "к обеду ложка". Ну, а возгласы и овации, да и крепкие рукопожатия – это просто демонстрация их презренья к демократии. Один – большой, увитый славой совсем безумного дельца; другой – плешивый и плюгавый, с улыбкой милой и лукавой авантюриста-подлеца и взглядом нежного удава. Два старых мнительных самца. Встретились ничтожества – убийца и убожество. Старый штатовский глупак в свой шикарный кадилак приглашает шельмеца, чтоб доехать до крыльца. И чтоб тот, без лишних глаз, изложил ему приказ. Говорили про войну. Тра: «Ну-ну?». В ответ: «Ну-ну!» Карты Пу раздал скорей – по привычке опера. Нет у Тра ни козырей, ни тузов, ни джокера. Шулер выиграл, что было ясно и заранее. Говорит: «Продолжишь, милый, выполнять задания. Цацку Мира Нобеля мы с тобой угробили, но зато теперь вольны сделать премию Войны. А все наши интересы задолбим по ходу "пьесы". Потакать мы, брат, не можем Тем, кто против. Позабудь. Воевать – себе дороже. Ну, да в этом наша суть. Я решил... ну, мы решили – дальше пляшем на могиле, и свои "художества" будем длить до множества. Скажешь Зе, что он не цаца, что пора ему здаваца. А если не отважеца, то мало не покажеца. А хохлы народец брацкий, но дурной и злой – казацкий. Безопасность мы ему обеспечим точно – скопом всех запрём в тюрьму, может, и бессрочно. Ты скажи... Европе тоже, что мы всем дадим по роже. Вряд ли оклемаюца, если не покаюца. И борись, борись за мир, всё в шифровке ловко. Помни, что бесплатный сыр только в мышеловке. Нет конца и у кольца, и у нашей специи**. Так протянем до конца всей твоей каденции. А потом… ну, что потом?.. Новый сделаем дурдом». Вышли к прессе, и от скуки ж каждый показал свой кукиш. И ушли. Один при этом – королём, другой – валетом. Пу теперь уж не изгой. Нет и нових санкций. Как скотину, на убой гонит новобранцев. И бомбит, бомбит, бомбит города и сёла. Ну, и что – что он бандит? Ну, и что – что сволочь? Для разумных – это стресс. Тра промямлил про прогресс. Он трепло, и был треплом. Стыд ему неведом. Как теперь он свой облом назовёт победой? Все же видят – кто он есть, попугай хвастливый. Спеси много, любит лесть и кичлив на диво. Только открывает рот, ложь оттуда так и прёт. Точно так, как у Пуйла, но ведь тот – исчадье зла. Будучи аматором, хочет быть диктатором. Но не может. Зависть гложет. Вот и лезет вон из кожи. Даже льнёт он к Лукашу, этикет нарушив. Тот ему свою лапшу вешает на уши. А с Пуйлом он спину гнёт и подобострастен, будто зверь плюгавый тот в наивысшей касте. С ним поёт он в унисон, тихо, без истерики – эта песня, будто стон и позор Америки. Что осталось на кону? – Только: "ну?" и: "ну и ну!!!"
|