ТИША

Моя ледь зблідла Тиша –

спирається плечем
на груди, подих,
спрагу -
тіл наших зоряних,
на зОране барвистими
передсвітАнками
і всіяне молитвами
життя,
круговороття мрій і зойків  і мовчань

Вона
не згасить колоска,
не доторкнеться свічки
і не зронить свідчень
про правду, що ховається
від наших зголоднілих розумів    
і рук  

вона
- лиш
тиша ………….. -

про красу і силу
Задуму
Господнього