А дереза витріщує з кущів,
Як серпнем захлинається безсмертник.
Ольга Тригирская
прокидатися ночами,
маятися,
і
зубожившись гусячим...

Серце, точно,
...в п'ятах,
а-а-а-а
довбешка,
з-з-з-з час
відкрутиться у люті псином...

І, задеревілі, ще й в оглядках,
зенкі,
що,
вилазять із орбіт.
І здається, що
пора, пора на грядку,
де
проростає мармур і граніт.

І ні кашлянути, застогнати,
тут же родичі і скинуть,
ой,
до старих.

Пам'ятаєте вірші ті, про тарели...

От і брешеш,
все, 0-кей,
довіку...

Брешеш! Плямкаєш губами...
Морок-рок,
адже,
як просив, молився!

Уві сні!!!

Ну-у-у-у,
на хріна весь мотлох цей мені.

Ні, не вірю...

Але, потім...
Весь відкинувшись в кошмари,
ти силкуєшся до світла доповзти,
щоб ще день,
а хоч би день,
на шару...

Господи, помилуй і прости...