Сергій НегодаРозп'ята Синявапісля розриву каба після вибуху снаряда після хвацького града лише гамуз від бабиної хати знесло башту моїй старій бабці стіни розкидало по всьому обійсті як цяцю вирвало яму замість дверей махом підкинуло вражу мотягу палає ватрою клятою панорама в хащах дід закричав по-руському він виявив у танку братську карту у боєздатному танку усім невтямку де треба шукати зайвий трек гусениці я повісив майку під лантух на швабру тату тату здрастуй ти живий сину гадає на красну уяву моєї появи а тут як грюкнуло кабом по садку аж квакнула жаба з жару епіцентру упав мій заступ і як злетів з мене каптур внук молиться на швабську айстру бачиш над раттю чайка з мальвою ау ау байда ти там живий а ну глянь хто там у слякоті а це ти вся на з'яву упала руда манна на файну мавку оце всоте б'ють по нас від сказу у них уже немає шансу лиш дрони зранку падають на переднім краю жваво грають нержавіючою сталлю в моєму гаю переляк тьмяної хмари хляпнув дощем касетних боєприпасів чую як плачуть птахи і клякнуть ящіри я глянув на розбитий черлений мармур тріснув навпіл посеред яблунь під храмом який після прильотів без даху молодий пес гавкнув на блискавку рознесло всю ряску у викопаному ставку розірвало хрест і наталіну ляльку шарпнуло райдугу крутнуло яструба це ти ляснув примару в кошарі по флангу я тут захлинаюсь димом вдихаю вонь і соляру щоразу ватра здіймає заграву над заставою чо тут тиняюсь так ти оглушений чіпляюсь за гарячу відтяту браму звільняю гранату з-під металу і тану під парканом в тумані співає собака я падаю і тримаюсь за ротяку згорають очі і тихою біллю тає синява розп'ята на майдані відстаю задихаюсь застрибую до сараю волаю друзяці у затяту діряву вікна я вбачаю кошлату появу з підвалу після чергового розряду снаряду дрон шарпнув райдугу крутнув яструбом тряснув примару в кошарі з фасаду захлинаюсь димом та вдихаю їдку соляру щоразу ватра здіймає нашу заставу тиняюсь чіпляюсь за гарячу відтяту браму звільняю гранату від металу і знову тану під парканом в тумані співає нова собака я знову падаю і тримаюсь за браму я згораю тає сива синява розп'ята на білому майдані встаю задихаюсь стрибаю до сараю волаю друзяці у затяту діряву вікна і вбачаю другу і третю кошлату появу з підвалу я вмираю
|
2025 © Сергій Негода |