магічний шарм весняної верби
у долині ружої Бережесті чую голоси
чар Вільчі неймовірно від твоєї душі
спокій у новоприбулих вчора лелек
приваблива ґречність лугів за полянами
поміж горбів блистить сива блакить
вербна магія розталої річки Уж
файна милість білих лебедів
я  розуміюсь на співі птахів радіють
принадне зачарування світлом очей
запах джерела приносить  спогади
відчуваю тепло сонячних зайчиків
неперевершена ваба мандр лося
польовою дорогою через Черевач
до радіоактивного лісу на Лелів
куди мені йти без тебе мій краю
куди тобі летіти без мене мій гаю
всюди стужі камуфльовані герої
зміїна зоря затемнила очі війною

чорна пузата черепаха
мініатюрна повзе у лісі
перебирає крихітними лапrками
по зім'ятій траві і раптом
заповзає в горбатий бліндаж
аби сховатись від війни
наслали мені її на радість
накликали мені її на щастя
і вона зі мною ще й говорить
мені не жаль розпусти долі
най дурням щастить на жар-птиць
тепер не можу губити своє щастя
удача залишає тебе наодиниці
це робить честь твоєму відчуттю часу
бо твій годинник не стоїть на місці
ти його щораз сам заводиш
і у тебе у цій війни вже багато ран
так само як у тих хто у ній переможе


аромати весняного лісу
щодня розпускаються квіти  
проліски піднімають настрій
підкоряють  пригощають запахом
вдовльняють лоскочуть мій ніс
витворяють з чуттями неймовірне
відкриваю нові  відтінки  
наздоганяю у леті за синицями
розгортає пахощі ранковий туман
проводжає пахтіння з піснею
я ковтаю  смокчучи свіжу повсть
наряджається ліс свіжою зеленню
торкаюся китиць берези
вартуючи біля гармати
протяті світи пахучою сонатою
шпаків у свіжім сум'яті
вітре та досить гойдати
антени на танках
сонцю  треба співати
веснянку соколів