Всесвіт, - лагідний Кіт,
лікує мені мої душі,
… вічність-другу на мЕні лежить,
невагомістю мрій... непорушно...
топче лапками зболені груди мої...
муркотіння своє прикладе, де болить
нам найдужче,
І нарешті - дасть ліки найліпші –
він дозволить животик мені
свій почухати)))
і - очиська задоволено мружить (!)
............................................................................................
Часопростір - веселий і зоряний Пес,
поміж вічностями бІга, як смереки незрушними...
В море плигає і – причаїться на дні,
посланнЯ і співанки китів задивовано слухаючи....
виринає - а на морді його бризки із таємниць - Пес мружиться))
... Обтрусившись, ляже мордою - до нашого Сонця,
Лапою пальці тонкі він торкне
горизонтів,
і засинаючи Богу помолиться,...
і уві сні
із Янголами Його
подружиться!