щодня війна весь несмак небуття на шкірі на підкладці теплого пальта яке вже час вдягти життя як смерть на часі
щодня війна скривавлює тебе мов набряк на душі мов коливання слів це вірне це живе це мертве і останнє
щодня війна мов хліб мов серце впізнає всю неможливість слів та хто ми як слова створили нас покинуть
одного разу всі це слово наче знак всіх знакових систем як неможливість світу
щодня війна спотворює тебе і хто це пише зараз як дізнатися це ти чи вже не ти а інший хтось бере та пише все назовні
коли була війна ми брали рештки сну виходили на світло та брели кудись тому що рух життям здавався зайве
казати це тобі щодня війна мов світ мов колисанка слів вікно не зачинив немає більше вікон
коли б ми всі були не в скруті небуття а так якісь кути нескривджені кути і простір неозорий
коли б ми всі були безмежжя користь сну тонка прозорість сну коли були натомість