Авторський переклад з російської


* * *

Іще дерева в зелені…
Дощі… І сонце у проміжках…
Вже ночі довгі і сумні,
Та й вдень в душі пітьма із лишком.

Змішались, як в неяснім сні
Дні, ночі, осені і літа…
І хтось ридає у мені,
Так жалісно, несамовито.

Він хворий, немічний, старий;
На ньому мрій сума порожня…
Та полум’я палає в ній
Так, що терпіти вже не можна.

Що ж там горить – в пустій сумі?..
Невже якась лишилась йота?
І ось уже снує в умі
Надій яскрава позолота.

Дерева ще у зелені,
І між дощами сонце світить…
Зійшлись надії всі в одній –
Єдиній на усьому світі.

------------------------------------------------

* * *

Ещё деревья зелены...
Дожди... И солнце в промежутках...
Но ночи уж давно длинны...
И днём в душе темно и жутко.

Смешались, как в неясном сне,
Дни, ночи, осени и лета...
И кто-то жалобно во мне
Рыдает, не найдя ответа.

Он болен, немощен и стар;
На нём надежд сума пустая...
Но полыхает в ней пожар,
Меня безжалостно сжигая.

Чему ж гореть в пустой суме?..
А, может, там осталось что-то?
И вот уже снуют в уме
Надежды с яркой позолотой.

Ещё деревья зелены,
И меж дождями солнце светит...
А все надежды сведены
К одной – единственной на свете.