ПОЛЕГЛОМУ в боях
                                        в н.п. ТОНЕНЬКЕ за
                                          УКРАЇНУ, 
                                         побратиму-меснику
                                          ДОВГАНЮ Ігорю

Рішуче, вітроломе, чорні горизонти - це фронти!
Остороги- стожари тепер без твоєї молодости,
міцні шибайголови - лисі горби, троянові вали.
З одним носорогом стоять микитові оборони.
Відгомони дияволів і на голови летять
півтонні бомби, чуєте, дзвонять, вогне-стовпе!
Перемолотили усе вогнем , - але немає перемоги.
Усі перехрестя розворотили, розбили залізобетони,
йоржища - супротив заволокли! Тримаємося.
Оце приволокли громовідводи на загороди.
Цвьохнули гарматні акорди, усе рознесли,
на рубіконі зяють розриті городи.
Відколи перегони на півдорозі  -
кам'яні баби у пожолоті, немає перемоги.
Висолопив язика Сірко на майдані
і  вже півголови - на сінокосі.
Цей  прижохлий - з жовто-золотої орди, -
виліз із бомбосховища, одурів, оглух,
регоче гоноровий. Знавіснів, - косить.
Уловив тронку на борозді пройдисвітів.
Коломоївські шахти з косоокими орками,
чути лише матюччя з поголосами м'ясників.
Вискочив із териконів, зайшов під гору і зник.
Криві траншеї перебиті вздовж дороги,
кривавій бидлоті не до ворожби з усім.
Допоки ти, епохе- викровеш,
Доки ти ще витроїще -зможеш вижити?
Прискорили грози на випуклі животи хлопцям.
Чути зграї-рої дронів, як оклик бджіл до троянд.
Гонеш-через-горби, гонеш через перегони,
Горе-Уроде-ПРОзоре! Горе-Доне!

Брате, молодий побратиме, Ігоре,
звертаюся до тебе, я на цім світі.
І ти мене, чуєш там,
 як чують мене тут живі свідки.
В моїх очах сяють твої вогняні гвоздики.
Ти в  уяві є наявним месником подолянином.
Твої мужні думки, твої сміливі дії офіцера,
твої земні подвиги настільки величні,
що їх  не можливо розгледіти зблизька.
Ти завжди чинний! Ти завжди зримий!
Ти і досі спритний. Пречиста твоя совість.
І ти, мене чуєш друже, Ігоре,
Твій час такий же нестримний там, як тут.
Війна звела нас і перетнула наші дороги.
Ти ще сильний, як скеля,
над якої грають водограї для наших дітей.
Наші вишиті сорочки одягли
наші діти і наші сади.
Ти, крилатий зримий богатир української
Віри, Надії, Любові з добром і щастям.
Я з живим серцем посилаю тобі подяку.