прозорі павутинки вересня душа мов скарб захований в саду незвідані поля прекрасне і квапливе
як ця історія що вигадала нас і вперше це життя знайдеш мов скельце що заховане в землі скарби твої безмежні
там за лаштунками повторюй роль свою і тільки не забудь слова не переплутай
хто має що сказати тут які пустелі назавжди нас тут намалювали
хто має що сказати як цю мову зрозуміти
і тільки не забудь пробач цей всесвіт знав та нам не встиг сказати
і ми тепер у темряві життя навпомацки йдемо впираємось в кути до пагорбів тяжіємо як ніжно
все огортає світло вересня в душі не має бути слів лише давно забуті
як ця історія що вигадала нас не має бути слів не має бути все забуте швидкоплинне
тепер ми осторонь вдивляємось у світ не знаючи що потім
тримай за руку тут це ніжність це любов це всі кути минулі