як тло Потоцького рукописи сновид ми марили життям у коливаннях скрути
ось ртуть ось срібло ось таблиця елементів
майбутнє тут непевне тут щодня приходить гість новий негаданий і сповідь
воліє він почути нас було тут мало так що це вдалося зрештою взнаки фортеця занепала
нас розгорнув на площі бургомістр і прочитав сувій та мову цю ми ледве розуміли
ось так він довго розгортав сувій згадали ми життя все встигли ми згадати
достигне вічність і на тім'я нам впаде о Еріко моя о неможливість згадки
тебе тримали в клітці ми як рудимент але набрид ти нам повторюється знову
історія вона рекурсії подібна чи рекламі данського какао
тепер цей капелан висвячує тобі цю кульку срібну з кришки сахарниці потім
впізнати ладен ти себе чи так то щось жорстокість світу неймовірна
богема bon amie о мій колишній друже наостанок
мій келих жовчі змішаний з вином нас так любила кров до ступеня змішання
і в скроні кульку срібну збережи ми знали слово "ні" та якось так побіжно
я пам'ятаю всі слова та їм немає більше тла жорстоке світло тане
ти знав напевне ні фортеця ця впаде ми будемо тепер поміж каміння танцювати