Що?
Вірші виникають самі собою
від ворушіння губ в напівсні.
Ти їх чуєш,
словом одним,
або обривком фрази,
строфою,
якщо, раптом пощастить,
наче хтось їх шепоче тобі.
Наполегливо так...

І тут!
Прокинутися,
і...
Запам'ятати, запам'ятати, ні, записати...

Негайно!!!
А не встиг, старий дурень.
Вони.
Відпливають кудись туди,
де тебе ніколи не стояло...

І ти чекаєш,
день, тиждень рік,
може диво це, візьме
і...

І живеш, згорблено ходячим приматом,
зі страхом, що не повториться це диво, ніколи.

Ні!!!