Гей, віє, в рай, мент вчує всеньке воле.
Вереск смерек чути аж за Дніпром.
Дасте зі жменею вдячне зерно жнець.
Вщухне шлейф цих сплесків звуків
Після страстей ще вище висне сонце.
Пощез в степу той, що вирве моє серце.
Гей рій бджіл в пекло, звеш фей з флейтами.
Юлисне. Вбивче сонце вирве з моїх очей.
У кафе Лесі повно вістей і кухоль пива. Реп.
Пек жде мене. Клени. Ей, джей. Трек ґерцю.
Всохне моє втішне сонце на очах моїх січей,
твоїм плачем без сліз, візьме важке з душі.
Мед не ймеш серед плес, бо жертви війни.
Лелече преш версти поміж верб, між тіней,
пощез щем людей від моїх слів і примар,
а ти йдеш, мов жрець. Агей, шофер вітру.
Гидке не вщухне, гульне горе і втоне боже.
Тхне смерчем, без стресів ждеш смерті.