десь так ми всі полишені любов'ю цей Полішинель світ колисає нас ця видимість завзяття
десь так ми всі такими тут були ось ти це бачиш так ось ти це бачиш правда
прибульці в темряві великоднього вогню забрати все туди де матиме все зміст де набуває форми
ця недолуга темрява життя цей сумнів надбуття ця просто неба страта
ти маєш все що є все вічне та живе для вивчення віддати
десь так ми всі тлумачили цей світ тлумачення прості не мають сенсу більше
перебудова мови та прамова слів ці вивіски не сяють ось які та обирай що краще
праматір вічних слів прамова небуття незграбності завзяття
ось так ти маєш вигадати нас ось так на всі ці "ні" одне можливе "так" і все змінило вектор
обрати те що світ не мав віддати нам тому що що це "нам" і хто ми є насправді
та ось всі дзеркала колишні дзеркала всіх темряв амальгами
ти згадуєш себе тому що все це є тому що все що є тобою стане згодом