свавілля слів ці вигадки пусті сьогодні літо і натомість
ми вулицями темними йдемо співають цвіркуни цей вайб повітря смерті
тому що ти любив цей світ так сильно і нестерпно
неначе все навколо сон нічого не було
візьми ці всі слова збери їх торба котиться з горба залишаться тобі всі марні сподівання
всі колискові вічного жалю акації у присмерку кохання
збери їх всі у нас так мало тут часу ми вічність пам'ятаємо на смак вона колише присмерк за дверима
і цвіркуни співають за вікном і липи білий цвіт
можливо все тепер оскільки час затисне скроні
зависне у нестерпному жалю програмою що вічно
повторює сама себе і квітнитимуть зорі
пробач собі цей білий цвіт дерев свого жалю