Сергій НегодаБаламутні галайкигудить лютю блиснув вибух влучив у баюр бахнувши валун адзуськи грунт заглушив вихр луснули друзки як мухи навкруги знищили домівку біля грушки струснув усі жмури з божниці розлетілися грудки і духи з дубів видушив вигук мурчик на дрючку вигнув лапу не може ступити контузить війна вбивчою силою людей згубили беркути живу днину не ймучи бовдури рванули дві вирви в лузі звихнуті круки крутять круги муків віщуни-сюрчки трусять звуки сурми блимнув лелека і брикнувся миттю лелечення випурхнуло з вискубаного гнізда вловив огидну криву бритви упритул в лиху садибу крикнув джину висмикнув і встиснув у глину ринву ледь встиг з'їсти вишню Ходячий мряк в дерев'ячому бараці скубе моє нутро Блукаю з бідолахами за осяяними гаями. Яскраве моє битіє-житіє знову не встереже вечірня надія. Учора недописане досьє в жбд на післявчора, а сьодні - витяги для убд. Причаююсь у путящі нашепти самому собі. Ой, видно, здурів! Передбачаю втрату долі під жвавість стріму над дорогами. Незрячий вирячивсь у стопорі на добряче розбите залізяччя. У вухах шумлять бджоли, геть непомітні в уяві вирії, мертві примари переді мною блукають в дерев'ячому бараці. Маячать лисі горби з траншеями із звитяччям вояччини в єралаші боїв. Значить живі. Розгардіяш планів на удачу не переіначити, три душі - на опорники, бо немає чим усе це накрити. Явні хижаки перешабашились на сверблячці ударників. Знову мні ішачити та маячити над прірвами-задачами в оточенні. Нетерплячка з болячками - дрижачий щем у спині. Тепер я не плачу "Отченаш", тремтячи внутрішнім голосом. Клепачка з кусачками, наїжачились страхи з жахами. Скигляк із вертлячою косою присів їсти свій хліб при мені. Напризволяще загаююсь в бідолашну пташку і лечу на циганську дорогу вздовж річки Вовча. Де моє призволяще? Де моє непутяще? Де ти мріє? Цей комашник бозна-де, гуде на тім цвинтарі. А мій мурашник хтозна-де, живе і лунає десь у тім лісі вздовж Бугу.
|
2024 © Сергій Негода |