ми не розлучимось більше життя самота наче розпач вбиває
тільки лежати у вирві ти знаєш я скраю
крається серце нас вбили а потім сюди повернули це влучно дивись
куля не влучить мов сум пробиває наскрізь груди ти хочеш це все назавжди і напевне забути
чим тут закрити від холоду смерті непевної груди
влучить-не влучить мов граємо ми на життя і на смерть
стеля придавить і світ полетить шкереберть
ти ж не хотів щоб ми вижили нас і не вбили
я притискаю повітря до тіла щосили
я притискаю його мов воно не полишить ніколи
скоро ми підемо разом знову до школи
я захлинаюся кров'ю і світло зникає
нас як рабів не візьмуть вже до жодного Раю
надто закохані надто від тіла залежні
надто собі та всьому що тут є протилежні
ми не розлучимось більше дивись в це люстерко дивись
має залишитись піна від слів все минає колись
я простягаю до світу знекровлену руку
я полишаю життя на незламлену муку
кров розливається колом стинає пісок
ось я роблю до тебе свій перший крок