Шинок з коржами, тут як тут з'явився.  Корчма. Що не кажи, а є що в рот класти.  Кодло бувалих панів гедзиків вкидає.  Криївка з верчиками-кльоцками.  Відкалатав. Ударив макогоном по столу  ГРИЦЯ - бридкий вбивця. Дав щигля.  Бритоголові хвалять свої примхи і себе.    Та ба! Воловодить забарними дівками.  Тільки тієї слави, що вчені катюги,   всі у кандалах, як лихі барабанщики,   нещадно б'ють.  Браво козиряє на золоте яблучко,  яке вродилося на землі.  І це від коли він побачив   сокола над чайкою.  Ото птах! Жаднісінький на посмішку.  Пішов з лихою повитухою у танець.  Обмовляє капосний лиху славу.    А ти не тич йому свого карлючого носа.  Божевільний отаман на Мощуні в залозі.  До файної кралі клятий язик не в кишені.  Жалить кропивою, присікається.  Шпурляє камні вгору. Ото вже біс!  Лежень-лежнем! І зник - канцеляжка.  Украв, те чого ніколи  сам не пізнав би.    Авжеж.Нікапочки сорому не має.  Згадай себе та охни, мовчи та сохни.   Анітрішечки совість його не вставляє.  Копка в копку довбає до крові сиві очі.  Дурна мати - чиї буйні діти однаковісіньки.  А він стовбичать під каменем. Закоханий.  Вона навчила дітей ворожити у багатих.  А що вже. Під лежачий камінь вода не тече.    Усім і кожному житлове сонце   спонаджується, тому мушу вставати  щоранок, - скручуватися у ковтюжок.  Свят-вечір з багатою кутею по весні.  Як то так... із медом!  Оце халепа, -  на багат-вечір бризкати водою з мосту.  А чи богатому попові   не спиться під ранок!   Хіба може ще краще ржавіти?    Аякже, обійстя! Щодня одна і та ж   буденка. Робити роботу, а діло пришиють.  Зав'яз пазурець сокола і настав кінець.  Сяктак. А навіжений орел схопився   за голову. Навіть грім біди не забрав.  Яке ще помагайбі, так- бувай здоров.  Де там тобі братися, не лізь в очі.    Якби вашій свині якнайліпші роги,   тоб цілий світ до пуття виколола.  Добре, що немає кого схопити.  Мовбито все не поправді живе у лісі.  Якби наголо жив,   то не став би божевільним.  Але  як слід вилежатися.  Неначе той каптан, та не той карман.  Ніби виманив, буцімто звабився.      У добротності одна   бабиця у щасті.  Що ступне, той брехне.   Ще за боки бере.  Верзе все мізерне,   торочить одне кошерне  доволі витіпує язиком завійницю.  З живого тіла нещадно три шкури дере.  Кохається у суцільному добрі війни.  Мотай геть звідси під три чорти   на свої вишкварки.  Чорний терен грушок не родить, - ягідки   уражені, - колючий кущ, - і тьма-тьмуща.  Якщо мав, то сьодні їв вареники у маслі.  Розбита файна хатка, втекла й паніматка.  Та й по цій війні звідусюди чути дзвони. 
   |