Сергій НегодаВтоплення полудиКольоровий сувій оранжереї. Збіглись. Нарешті. Пекло війни у пожежі весни. Ойкнув від бризків отрути. Полуда. Аромати, смаки каламуті, запахи трави. Петлі джмелів, конфеті, пахнуть мріями під час лютої війни. У сквері - слід сексі. Вільні флейти легкого вітру шелестять. На серці - далекі ангельські лебеді. Приємні духи цупко хватають за ніс. У кюветі фліртують квіти - поглинуті, наринули на очі первні. Проникнув. Цьомкнув смартфон і зісковзнув, потух. День на ажурах променистого цвіту. Кулони бірюзових суцвіть на межі. Дієві, терпкі, цукрові запахи плеч, Щедрі жмені біленьких нарцисів. Пахнуть. Розчахнуті вибухом. Витнуті. Неперевершені вії квіток в купочці. Утаємничені Лілеї, немов змовились. Зблиснули і одвернулись вбік. Урочі тіні свічок. Рухомі танці під дзвін ошелешених велосипедисток у сквері. Мої надії. - це мій спів. Хміль весни. Мої мрії - це мої сни. Спіть у словах. Пругкі стебла калини. Стрункі листя. Крізь переповнені, опромінені сльози виросли на сонці сніжні конвалії. Черпнули покути. Схуднули. Обернулись. Віти, взірці пелюстки, втіха двору. Усміхнена самота любові. Окликнув її. Дмухнули смоги. Квіти стріпнулись. Спалахнув і застиг лиходій в почуттях. Клубок чудових вистромлених мальв. Темрява у дворі. Журний туман дощу.
|
2023 © Сергій Негода |