Сергій НегодаСмайли снохачіївМоторошні мороки сходу. Пожерлі і здерті. Кляті часи переляку капризних тачок. Швендяють зневажені невдахи з рештками. Зраджені мандри, хмарні лихі смартфони. Знесилені навіжені орли на айдарах. Корови - мертві. Скарби - коні блакиті Ягнята в траві. Юлить у масці барв лава. Соколи зазирають на кальміуські русла. Понад степом збираються в хмари кажани. Пищать кодла на завертах. Перевертні. Верещать увечері зайди і дмуть епідемії. Докумекані садки, сіножаті, очерети у відчаї. Оранжереї орхідей посеред фантазій. Нестерпні швидкісні експреси мародерів. Силуети монументів характерних мутантів. Витолечені та виволочені прокляті шляхи. Прірви духу на Дніпрі. Закладені обереги. Освячені башти. Ескадри стовбів на упирів. Залізні нерви буяють і зумлять дротами. Змовкнені двори, обпечені гартовані міста. Божественні солов'ї, потужні яструби. Ошелешені крила, колеса техніки на трасі. Стерлі з лиця землі. Одомашнені звірі. Палаючі, блукаючі очі. Побалакаємо, кате. Ошелешені і спантеличені донбаси. Веретена моровиці вдерлись зночі, блукаючі влади на розтиненій землі. Скоєні розгроми. Поперли шалені патяки. Приневолені орди. Нагнітають шторми. Їздять лише бійці. Відвернуті втекли геть. Перетини відкритих і мінованих фронтів. У одноманітних селах оголені схови і печі, немає яскравих храмів. Покарані хутори. Завалені хати мірошниченків не розгрібані. Ніяк не упокояться мертві маріонетки. Розлючені цивілізації мертвяків у левадах. Нестями на стиках вздовж кам'яного Бугу. Притумлені жебраки бевкають в чорних уявах приватизованих штольнях вогнів. Не чисті пошесті. Живий вогонь цілющій. Посеред в'ялених теренів, чабрецю, малини ховають героя вічної війни з невільниками. Сірі видноколи зими Дону розчулені. Озброєні голови лежать в ярах і ямах. Невагомі стодоли, по якому скромні воли ідуть на смерть. Кровні заручники долі. Вдови з витребеньками перевертають похоті. Табори спротиву шоку. Клич зливи від крові. Вир вогню посеред тьми. Підперезані баби. На фронті сиві скроні дідів схожі на павутину. Сиві тополі. Високі акації. Низька маслина. Доволі вологі голгофи душ навколо довбні. Залізобетонні хлібороби в алкоголі. Торгаші мушлями - самосвідомі екзотики своєї землі і мостів, міграції птахів. Крики. Добровільні виселення дідів з городищ. Завалля каменів на Вовчій на сотні років. Бачиш жахи і дахи. Ти мариш ватрою війн. Зникли каменярі. Вештаються в говірках Шалені вітри під час випалювання орди. Карколомні комфорти після погромів. Врятовані сотні коренів дерев від розривів. Невгомонні долоні - тепер хворі сичі Потворні собори з комори з охочими. Прозорі кордони для мучеників.
|
2023 © Сергій Негода |