Літаю соколем з нашими ромами поміж звивистих балок вздовж Дніпра, над солоними потічками Теплівки, посеред водорозділів річиць Кринички, поміж бродів та роз'їздів Божедарівки, поміж кошоватих ставків Адамівки, попід гуляйпільських гребель та каналів-загат. Сідаю спочити на прадавню могилу-курган. Жовті тюльпани. І раптом бачу, як шустро шастає колись мощучий Базавлук між рівчаками, скресаючи за садками перед очима. Зрубані кущі свіжої лози попід західним берегом. Таки пролітаю попід довгим гаєм, старі козацькі дуби з дебелими кулаками, у них непересихаючі артерії, не розіллються на ставках. А розлогі, покручені гілки дуба Сірка лежать кучугурами у повних багнюкою ямах. Через людські загати, крутиться Базавлук, вливаючись до скелястих ставків України, - і так упала вода. А Руся взяла і зняла - на смартфона той движ, як між тихоплинним Південним Бугом і ревучим, стогнучим Дніпром рвучко тече жива підсолена водичка прастарезного Базавлука. А як пругка річечка відзеркалює циганське сонце! Струмить серед сіл та родючих чорноземів. Із таємних заглибин вільного життя непомітно стікає в копанки його живиця природи. Попрасовані карасі ніяк не угамуються. Під мостами обтікає міцну гряду горбів. Перетворює плесові дніпрові низини сільських господарств на добрі урожаї. Все тече по дрючках і не витече з них, неначе згуба з людськими сльозами. Усе минає і не минеться само по собі. Від саксаганських переливів, як дурна, стає і до півдня біжить, - гнеться, але біжить на стару вольницю, на чумацькі луги, в Запорізьку Січ до Енергодару. Піднімаю пруткі крила, пролітаю над степом і бачу шляхом гойдаються, якась смуга цвіркунів. Ціле кодло. Мушва клята. А над тим шоблом калинівська вухата сова з бородою. А щоб - ти тріснула! Вона - курва з Олександрівки жахнула на Болтишки, шастає дугами, пірнає повз багаті села зміюкою, я аж ахнув від переляку. Заглянула туди, де вірусна буча буяє, промайнула там, де мій родич зганяє з курганів тамбурних мишей, марудних жаб, зміїв, вужів і влетіла до глобального карантину. А мене не покликали на зустріч, - яка там зустріч, лине шайка-лєйка, ціла купа ліпутів-літунів, тішаться, з їхніх крил вже пил сипеться, оце малософіївські сичі. Тікають від райпут. Привіт, якся маєш, козаче? Од, чумак! А все - по струні! Не діждетеся! Будьмо! Як там, ваша падлюка? Отруїлася. Ні! Втонула в Базавлуці. Не хвилюйся. Наша матуся вся полум'ях. А як ся ваша бабуся? Удатна ще на сапсана? Е, ні, тепер зимує на Січі, хоча кожного літа прямує на північ. Подивився я на той схід, а там пекло! А ще літає туди гуляйпільський балабан за хуткими швидкими ластівками. Чкурнув геть за Карпати. Така розруха. Повернувся праворуч, і бачу, як - це, напруга на заході, не каються люди. Бузулуківський кречет грає з вітром. Володимирівський ланер шукає своїх. Від Дніпра несеться непереможний кібець по Чумацькому шляху на Київ. Катерино-Наталівківський боривітер Вилітає з каньйонів на Полтаву. Петрівський змієїд з блакитними лапами та синіми кігтями теж не спить. Миколаївський пугач палить блискавками мокшанських рекрутів. Струснися, ти - з пораненим крилом, Одна зайда метнула, як залітав вигином у прийми до Василевої, що біля Вищетарасівки. Межуївський білохвостий орлан з висоти літака кидається вниз. Лошкарівкий орел-карлик злякався. Томаківка. Марганець. Нікополь За хуторами Шевченкове поле. Обійдуться кацапура. Сколихнув хвилю. На Крутий берег прилетів беркут. Зірвав усі потуги, струснув хапуг. Отак обернувся буревісником з Дніпра. Єдиний, хто розітнув алілуйя на сім октав. Він курбатий соловей з Карпат. Маринопільський стерв'ятник випірнув з Маріуполя до малих дітей. Ото був жар північних хмар. Жах!!! Нова креатура щебетухи, оженив усіх. Іванівківський орел розвіяв діброву. Шишкінівський могильник чатує жаб. Нікуди вони не подінуться. Боже мій!!! Який джаз жаб завібрував у Базавлуці. Крекчуть, - запікірував - заливний рай. І тут враз підняли страйк. Спамлять. Ціла зграя в жабуринні. Піпуші ягушні. Драйв басів, бачу шал фарб на мальвах. Оце шквал жартів на царських скарбах. Мордасті кікімори побрехеньки правлять. Тріпи! Це Скупердяї на мухах. Я ще за вас візьмуся. Буйні ропухи. Буде вам люта буря і матимете ще гулі. Буде вам і крутий ураган з Луцька. І дюжча дрюжба. І будуть тлусті хрущі. Гля! Буйна цюпа пре на схудлого вуйка. Ти юшка!!! Ти шурпа! Шулага з киселю. Ти не вчулася. Нутра не збереш. Кажу тобі, Руся, усім своїм кумам закажеш, отої згуби мук. Крута дуже! Розпухла пуща. Юркі горобці з пупцями. Миронівський степовий канюк злюще тріпнувся, заділа халявна куля хвоста, рятується від прильотів пілотажами. Пішло відлуння ППО по Слов'янці. Шолоховий лунь забазувався. У густих очеретах уся Базавлука. Там пустка поміж кущами. Та не мучся. Не натішуся його фігурою. Як вугор. Покровий чорнявий шуліка здійнявся високо над Базавлуком, хижий намір, спіймав стару ропуху з Покрови. Усть-Кам'янські дідухи відпустили білих лелек в теплу Аравію. Красно-сива сова залетіла в розмальоване обійстя в селі Красне. Глянь, ще крутить головою на черешні. Сумує. Чула, що у Базавлуку засіла чума. Кочує степом чортомлицький великий сіро-бурий смугастий яструб з білими бровами, приземлився до Базавлука на рибний промисел малу рибу відпускає, велику бере. У Капулівці лунають снаряди "градів". Слухаю, оце свистять, люті бурани, гудуть, - падають і вибухають, орки лупасять. Не дають людям поспать. Псують луги дурмани, скубають землю. Ночами відлунюють душі кам'яних баб над курганами. Десять років війна, та ще й така, що аж щури крутять хвостами. За мурами, за брамами чути ударні хвилі. |