Засвітився танк. Старий Тигр. Засік.
Який файний вив'яз на башні. Братчік.
Шарпанина мін в лісі. Гарь. Дими.
Так, як ти- таки - вигнаний з війни?-
Щасливчик пікніків.   Аж зашарівся.
Ні, я зарікся. Втік від калік. І затямив.
Відвик від машин. Залякана тиша.
На майдан каліці піти - тільки пішки.
Які алібі? Страшні місяці в бліндажі.
А там, як цілій міліярд базік в Китаї!
Намантачився вичистити мізки
від палких вір. Зламала міцних війна.
А як ти так стріляти навчився в живих?
Вам платили святі тварі за шабаш?
Аж двісті тисяч  - за кмітливість.
Зашкарився після таких втрат базиліки.
Які там справи, чарівні жінки?
Які там діла! Дванадцять вбитих за ніч.
Клята  бійня - мій завіт дітям.
Які страшні жахи!!!
Які світлі шляхи???
Ми - азартні, міцні дівчата.
Збирай всіх на заспів. Наша пісня.
Тільки випадки щастя, - в пам'яті.
А ризик, як радість, бачити сміливих.
А рвані рани, як живі ярма присяги.
Звіддаліки відірівні від таких страхів.
Ти - зламаний цинік.
Таким активним став.
Залізний алхімік садів і пасік.
Підійти.
А ким ти наразі спійманий?-  Ніким.
Мить правди така мала. Ти ж дивись.
Зібганий. Надламний. Задрипаний.
Які  діла, складні, так, хай їм, бісам,
наївним, ця гартівня і залізяччя!!!
На віки зарікся, -  і хай шви їхні тріщать.
І ці цвітасті причини жити спізнаним.
Так плачі! Їм начхати на ці місії війни.
Нас, живих, усіх час  випитав,
наші часи надії виснавжились.
Ти, засапаний, як зв'язаний звір.
Ти так надірвався вбивати щирих?
Зарізані кінцівки,  згриз навіть нігті,
зібрався всіх захистити.
Бачиш, який - вдячний всім.  -
Ти зміг так чинити, -
а я  відчула рідну вітчизну?
Звичайнісінький смак.
Данина втіхам.
Навіть чужа воля
в гіркій батьківщині
нами прийнята.
Гаразд. Сприйняла твій напад.
Скільки випадків вгадати мій намір?
Приміром, стільки, скільки
зашарпаній місіс Рінді
вийти заміж за каліку Максима.
Він сім разів їй милий.
На них всіх  трима нас давнина мрії.