Сергій НегодаДронолики війнине тільки сахаються у присмерках вечори одинокі а це молить народ за свою добру землю не десь а у вічних димерках під феєєверки мін теперки безкрило тремтять байрактарки в повітрі бликають іскрами фокусами обертаються бойові піжмурки мазурні моторчики самотужки колисаються неначе фіндюрки жучки озирають кривулі шляхів позахмарні упирі-кінжали кублами під небом сурмлять переляками окроплюють людською кров'ю наші міста розколють храми нишпорки-табакерки-ракети летять колодами навпрошки з комірками і з пропелерами одразу знищують епіцентри вогнем та де той що із висоти все бачить та де той що по землі гасає колесами тільки знову ж удосвіта зранку кричать побиті люди в місті хитаються цілі шобла дроноликів прошарюють всюди ворлани місцевість, чужі знахарі піднімають все наше небо але не за це вмира герой-одинак прикований до кулемету на фронті манірні дрони повсюду шастають а тут якесь нагле орбітальне чудо давить на скроні і все деренчить зацьковані зойкають від люті покірні злами рушать захаращі метаються-бігають по хащах із флангу норовлять обминати байраки і досі помежи очей літають "шахеди" із заліських горбів не гаючи часу щодня залітають з прямими профілями у досвітки розхитує лісом розітнує простір дистанційної війни - несе лише гірку смерть нахмурених далебі обрів справді зусібіч дистанційна атака смертників-дронів зчепилась черговий заліт нічних заложників з лівого флангу летить зміюкою з правого флангу гуде гадюкою а в центрі шуляком шука середину віч-на-віч |
2023 © Сергей Негода |