Моя біла, стара хата, – впоряджена, для людей, що пізнали муку. Резинові чоботи рибака сохнуть на призьбі. Виструганий ослон. Високий стіл. Ніша. Мальована домівка, - від любові, на цікавого подолянина. Продавались тут ще вугли у хащах зникаючого села, чого мені, – м'ятися, я прикупив, господарюю і сварюся з собою. Гарна піч з носом – з’являє запах смаженого струдля. Бабина піч. Два ватяні чоботи на одну ногу – схожі між собою. Бабине обув. По світу колись гляділи витрішки. Глек з молоком, немов з мармуру виструганий – велично випуклий, . Взяв двома голими руками рогача, – зробив нескладну розправу з багаттям в печі. Заспівав вогонь. Ускочив на піч, на лежаку розтрусив сушину на жаровнях, що вище полика – набрався приємних смаків сухих яблук. А комин ганяє дим та сажу за вітром, розкидає по світу тепло і добро, – ледарює за тугою, за сумом, за журбою. Такий сюр на хуторах. Білий кіт дає хропака на вікні. – Вискочив пес на суху стежку, – хитрун, вкрав маслак, уникнув кари. Ажурна блакить в садку. Зачепився за живе, не побачив, – дошкулила гілка обвислої сливи. Вискалився на стару сливу – зв'ярься, рибачі снасті ще сохнуть. А кіпи диму над домівкою пливуть, – інтенсивно. Випав нам час зміни держав. Молодість залила за шкуру сала, - дошкулила долі, а тут ще - війна. Чого копилити губу ,– немає чим зараз пишатися. Блистять очі – нові боряти. Викинув на смітник цигарку, – щось несподіване вигоріло з неї. По воду пішов, – гачок зникнув, безслідно зник гачок від хвірточки. А молоді півні закрутили веремію, – наробили галасу, крику. Чубляться. Жую жуйку – набридло повторювати. Одне те саме щодня, бійка півнів. А пес, битий жак – досвідчений розігнав. Важким духом дихаю – гніваюся, це старість прийшла.
|