Час викласти на стіл старі мапи і читати по них історію нашої нації. Розпочнемо з чорного періоду на потрісканій мапі імперії тюрми народів. Старі мапи свідчать тільки факти: прости "Свят-Боже!", на мапі імперія помазаних злодіїв, в якій живий люд тільки наказують і катують злодії, а люд виживає в заполярних каторгах, А на цій засмальцьованій мапі, імперія пекла, в якій цілі народи виселяли в мордовію та в сибірські мордори, на якій відмічені тисячі гектарів цвинтарів, а саме на магаданських виселках та копальнях-рудниках. Це дуже пошарпана мапа імперії, в якій сотні тисяч душ-кріпаків, - упаси мене "Свят-Господній!", - голодують і цькують душі у монастирях-бастіонах, і щодня заливають гіркою свавільну недолю. А на цій магістратській мапі, імперія, в якій голодомори навколо міст-храмів, людомори з бунтами прихожан-міщан. На цій старій мапі губернського приказу, імперія бородатих холопів і поголених зайд, котрі ведуть логістику столітніх війн бузувірів з усіма народами-сусідами на півдні. Старі мапи історії імперії - це свідки руйнації Старої Русі новими бузувірами. Ще роздивимось інші старі мапи, укладені в Європі, які визначають цивільні міста з правами і вольностями. Їх завжди спалювали в столиці імперії, їх часто викрадали і просто знищували, навіть вирізали тих, усіх, хто бачив їх. А це стара шкільна мапа імперії невігласів права, які не мали і не хотіли знати, що є таке почуття - поклик волі. Продажні раби, які не мали свого дому. Імперія приказних душ іноземних царів, де продавались душі, живі і мертві, продавались на всі сторони - за кордони: це раби, що гнались в цивілізовану Азію, це раби, що перепливали в меркантильну Америку, це раби, що тікали в ситу, культурну Європу. Ось, стара мапа імперії, в якій ниці бурлаки тягнуть дубину вздовж річок, в якій державні кріпаки гнуть спини біля розбитих дерев'яних корит, в якій творчі люди ходять в кандалах арештантів по казематах, а волоцюги сидять на мануфактурах. Імперія таврована на мапі, на якій вказані каторжні душі, котрі гинуть на рудниках. Перед очима реставрована мапа імперії, в якій усі невільники долі мають ранги: 1) ненажерливі ледарі неуки-бездарі, 2)крадії-дворяни , 3)волостні убивці, 4)брехуни-камергери, 5)кріпаки-посіпаки, 6)раби-безхатьки. Зрозуміло, що довірені бандюки засідають завжди і повсюди в імперіях. Тепер оглянемо стару мапу імперії, перед якою відкриваються роти в усіх брехунів-служак, на ній вказані місця і дати диких різанин міського люду і грабежів. Безправні жінки, бідні діти, цілі села зникли без сліду. Повсюди помазані злодії номенклатури, які до сих пір кадять фіміам у храмах брудної і дикої історії імперії. На цій мапі імперії до сих пір вихваляють злодюг в храмах, хоча вони не збудували жодного храму, і цю віру не сповідували. І люди, що б'ють лобами в ікони отих злочинців, не мають ще власного розуміння, не мають ще свого досвіду, проте дуже горді з того, що хутко крадуть у себе самих волю, і швидко продаються в раби за кордон. Старі мапи свідчать проте, що ми, оптимісти по життю, з власної волі працюємо на власні успіхи. Ось тому ціле тисячоліття витрачали сухий порох на цих зажерливих сусідів-імперій, і докладали великих зусиль саме для розбудови своєї Батьківщини. Не хочу дерти кирпу – і не буду триматися гордовито, є висновки. Проте не будемо розуму позичати, – нам свого розуму вистачить. Також не збираюся наразі продавати зуби – і сміятися з того давнього часу, бо маю наразі, власне лихо - війну. Отже, не завжди хочеться тикати свого носа – і з’являтися перед старими мапами, а тим більше дерти кирпу – і триматися аж надто гордовито, мені, розуму ще вистачить на творчість |