Що ж, ти, ніжність, за горло ?!

Як боляче, боляче...
Боляче!

Серце від крові гарячої клинить...
Вгамуйсь ...
Проклинаючи долю свою, я кидаюсь...
Та, доля при чому?
Життя це, та …

Ніжність за горло !!!
І, боже, як боляче ж, боже...
Як, боляче!

Пам'ять птахом в долоні -
клюється ...
Пищить …

То, у небо її!

Я багаття пробуджую -
і, дурепа яка -
все чим жив,

Я жбурляю...
У вогонь цей жбурляю!
Від тебе листи,
я,
як
оскаженілий,
кидаю, кидаю, кидаю...

Раптом, бачу!!!

У тому вогні проступають слова,

-Боже, та що ж наробив...
Я у небо, як сич, шепочу

Та відлуння мене зачіпає ледь, ледь ...

Тиша.

Бачу...

Слова,
крізь вогонь,
ті слова,
що були трепетливі для нас дотепер.
- Здрастуй, мій милий! - у попіл, луною
Прощай!
Розлетілись в вогні, наче зграя пестливих птахів.
- Обіцяй ... назавжди ... будь моїм ...

- Обіця-я-яй !!!

Обіцяй же — у пал цей лице нахиляю і бачу відлигу.

Як в пресвітле зникає.

- Навіки ...

- Любов…

І як корчиться в тому ж вогні.
- НЕНАВИДЖУ !!!