укр       рус
Авторов: 415, произведений: 43372, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2023.01.18
Распечатать произведение

Сергей Негода

Звуки дерев

Даже оком Броже займе джмелеве русло.
Мокошовида на віче ідолів хворіє кумиром.
Вій зве прокляття з усіх, бо війна ще триває.
Авже, хоролом смокче повітря перелісна річка.
Плаче, волосе, грає велетень дуб під перунами.
Семарго вогнено танцює над смертю зорі.
Заливи поломаних часом дерев'яних хатів.
Колос столітніх берез освітлює нічну пору.
Кумири з колод  у долині ховають трагедію.
Час ще не плину думок, хоча проверну ще донизу,
як жити тобі  без втрат, як висотать  крові зі світу -
в Сварога, в Хорса,  у Велеса, у Райрога. Немає.
Чи ще треба жиру з  надр живих перезвуків землі.
Міцні ще чуття, неперебутні у чорному лісі.


Я ще доживу в чорному лісі.
Відую голос тиші під хвилі.
Тече собі Уж, у ньому вуж.
Коливає хвилею вода.
Ріка віддзеркалює мене,
наді мною зорі.
У річці блиски, немов карта зірок.
Чую звуки міцної криги у бересті.
Знесло місток, відрізали берег
Як маєш,  душу, і напружений вітер
під ритмічний стріск дубів:
і-і, тут ломаються три гілки.
Я знаю плин живого повітря, -
запах від чорних стовбурів
обгорілих сосен. Оце війна у лісі.
Чую дихання землі у бліндажі.
Плаче білка у дуплі мокрої діброви.
Співають лише сліпі зірки без місяця.
Вони дарують мені світло.
Поцілунок, омріяний почуттям,
Найповолі у лісі найполоманіша доля моя.
Шерхіт талого снігу 
у ритмі запального танцю -
бігають косулі. Любов і кохання.
Тріски від скажених куль. Аж луна йде.
Полюють розвідники на зайців.
Верещать орки, - у лісі співають дикі діти,
ні це - зграї пернатих горобців
радіють і цвірінчать подяку
зерну з  шишок...

Смуток. Галасує юрба перед завалами.
На житло людей впала наша ракета Х-22.
Прилетіла ракета Х-22, яка зроблена
в Дніпрі на Південмаші. Від неї - 56 смертей.
Напруга в почуттях. Журба, чад - 80 травмованих.
Хто бандитській москолоті віддав
наші ракети Х-22?
Колишній міністр оборони України.
Якийсь колишній президент, не помню хто.
Я казав йому: ніколи не давайте сусідам
свою зброю, а тим більше - злодіям у владі.
Знову туга за втратами. Жалоба за дітьми.
Рев рідних чути у пеклі війни. Багно і кров.
Скорбота і сум. Рада військових офіцерів.
У бункері за столом перед робочою картою
з'ясовують, хто випустив ракету, і звідки?
НШ бригади кляне матюччям усе на сайті.
Не зрозуміти синюшного начальника штабу.
Комбриг підбадьорує анектодом. І все-таки.
Клята ракета Х-22 випущена із літака
на Дніпро. Оце, якесь безглуддя, чому
ця ракета не влітає в будинок того,
хто  продав цю ракету москолоті?
Тепер чорна війна відкриває людям очі,
на невидимі змови проти України,  не
сховаються усі таємниці життя влади,
яка торгувала і грабувала Україну
від 24.08.1991 року до 24.02.2022 року
Колишній президент України
підписав передачу ракет,
і цим підписав собі вічний вирок,
віддав москолотським ворам у владі
1200 ракет із Південмашу.
Про що тоді думав колишній президент України?
Він тримавсь думки тільки про власні інтереси.
А тепер переламана Україна без ракет,
а всіма проклята москолотська
бандота, українськими ракетами Х-22
гатить по Дніпру, по цивільним людям.
А яка ця москолота, така і наша бандота.
Одна одну ракетами Х-22  не закидує.
Одна та інша пускає прокляті ракети
на знищення, на смерть, на ваші сумління
колишні президенти України.

Тепер і я ще про живу у чорному лісі.
Відчужений, рідний поет України-Руси,
протятий звуками переломаних дерев.
Рус-аки з прусаками грузять зруби в куби.
Трусько груськають по хрущам рукавами.
Фрусько жлущать лобурі не русяві,
Як ще ці трущаки в куражі порушали.
Вусачі із рудні - русичі рушають  мерузями.
грушеві русалі, без хрущів - по росаві, а ми?
Ви - хрюки від хряків, у лузі - журавлі,
у калюжі кручають жмуряки лужани
Ручаї від роси  вже лазурні, трузяні.
Бо  русич і русин,  а форсить, як росіянин.
Чи не ти з тих друзьків, як на розі рашист?
Ащей  кружавить в трусах бурящатами.
Совруснячить з друцьком люсюрашу.
Хай бруслять, блущачками крушать.
Пузачі джурущілі із трюмів чурузьми:
то мокшанами, то ерзярами, то мордвами.
 за ярами, за ліщами,
 москолотськими гадами.

Померло нервове черво в берлозі.
Продерло захмелене   чорні очі. Мертвяк.
Пожерло геть все - і не втерло ротище.
До смерті, до петлі, до свекра, до тещі.
Свердлом б'є у серці, а в кремені - лезо.
Проперло багрелем і вимерло в треці.
Мерин за деревом, над теплим джерелом.
У чорному лісі, бліндаж попід дерном.
Війна йде тепер за всіх вмерлих предків.
Війна перестріляє усіх пернатолітаючих.
Війна  у чорному хакері грає з орками,
Під звуки дерев переламаних крає.

У Чорному лісі Щек мав чарівний голос.
Повів за собою однією піснею
 каган чорних і русих партизан.
Рудий Хорив танцював бойовий гопак
на воді, дивував грацією і ритмом.
Утримував кагал з відірваними дахами.
І тільки старий Кий утримав
 богатирські потуги Славутича.
Кузня на ритуальному кубі
стікала його кров'ю і вдень і вночі.
Його дітей із чорнолісу вели волі
вчили виживати серед боліт і перегною.
А тих, хто отримав власну подобу думок,
закликали на день ясного сонцестояння.
А із тих, хто здобував вогонь,
знімали наживо шкіру і смажили в олії.
А тих, хто викликав дощ, садили на коней,
сватали за вродливу відьму і гнали геть.
А тих, хто грав на сопілці, боготворили.
А тих, хто переплявляв руду у вогні,
грудили духами на весіллях і тризнах.
Чорна кров землі мого народу
тече у річках України,
із тих пір кривава вода стала сиво-срібною,
а зерно з пашні стало золотим,
живиця - від сонцем, хліб  - від місяця.
Ритуальні війни у подолян були
 настільки закляті, ненависні,
що під час них народжувалися
затяті Богуни і чесні КРИВОНОСИ, 
людські  правди волі без чорних кривд.











2023
© Сергей Негода
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2023 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании