Я дивлюся, як ниє русня
Під ганьбою своїх недосвастик.
Втратив лік їх тужливим пісням,
Що чудово підвищують настрій.

Носять пики похмурі й сумні
Сатаниста Гундяя прочани.
Вже ніхто не кричить про три дні,
Як у лютому радо кричали.

Я дивлюся, як ниє русня,
Прикладає до ран подорожник.
Пиху й втіху навіки з них зняв
Український солдат переможний.

Усвідомлення лізе крізь щем,
Що вони обісралися тупо.
Поглинає масний чорнозем
Русо-чмобіків хладниє трупи.

Все сильніш між собою гризня,
Вміють гарно гарчати й сичати...
Я дивлюся, як ниє русня,
І я знаю - це тільки початок!