Дівчинко-дівчинко, закрий кватирку!
Вже крилата ракета випускає закрилки.
Консервований зелений горошок сонця цілий тиждень затято стовбичить насеред небосхилу пігулкою циклодолу. Вже й зжовк та порепався, мов дагеротип з заручинами прабабці.
Маскування сліз під дощ крізь розбитий вітраж осені.
Час категорично зупиняє вперта спина, впираючись закаблуками у наріжний камінь світобудови, розлючено помальований закарлючками маркерів. Мружиться короткозоро крізь сонцезахисні окуляри лопаток у анфіладу промайнулого кварталу минулого, ніби у камеру сховку чи бюро забутих речей, та бачить лиш дядечків сон з торішнім борщем, повним стріляних гільз.
Дівчинко-дівчинко, захлопни балкон!
Бо пурхне шахідом всередину дрон.
Пахви осені щедро змащені антиперспірантом розлущених каштанів, лакованих та морених під червоне дерево, та духмяніють грибними бульйонними кубиками,
розчиненими у асфальтових озерах Трінідада і Тобаґо.
Ніс мліє, ніжиться книжковою закладкою у кінних лавах «Хрестоносців», де залишки литвинів врешті решт спорудили при Грюнвальді трофей з пороблених, порубаних, прохромлених алебардами та моргенштернами тракторів «Білорусь».
Чим відрізняються дрони-ішакіди від дронів-хом'якадзе?
Га? Я вас питаю.
Вухами, копитами та щоками, звичайно ж!
Але всі вони схожі на летючу балалайку.
Був в Ірані шах. Потім настав жах.
Дівчинко-дівчинко, зачини вікно!
Бо ракета негайно зітре на гайно.
Робоча поверхня місячного полумиска зовсім заялозилась від замилування закоханими парочками ще у довоєнні часи.
Безвізовий нічний піцевіз на гривастому ровері. Розкуйовджений Роджер Гловер виводить соло на квадартовому наплічнику кольору щойно вилупленого каченяти. Та ранок відмиє зір від мазуту ночі патетичним фіналом комендантської години та зтанцює таки болеро розчахнутих турнікетів. І ти побачиш, як бурякова терка небошкряба середньої руки осипалась вікнами, мов всохла модрина глицею. А столітній сецесіон наполовину розпорошився цеглою, що пам’ятала ще похапливий постріл Багрова в Столипіна та тріумфальний в’їзд Веспасіана у Єрусалим.
Та по цивільним запускають дрони тільки кінчені уйобки та гандони!
Дівчинко-дівчинко, задрай ілюмінатор!
Бо в двері вже гупає москаль-термінатор.
Голонасінний ексгібіціоніст, тесаний з кедрового зрізу топографічних мап демонструє крислате розгорнення ландшафтів, перетятих по хребту подвійним безпечним лезом шосе, поздовж якого тягнеться похнюпленими дахами мовчазна нерухомість з почорнілими вкрапленнями  руйнацій. Дванадцяте Давидове коліно Десни з пекучим болем гне свій головоногий меніск та виринає на тисячократно відлюстрене лускою плесо, щойно вимите до блиску клінінговою гоп-компанією променів, сотанних волоттю нашоршеного очерету.
І от портал у Прорізну кидає тінь різну,
як мухомором вгашений
берсерк сокиру.
Дівчинко-дівчинко, вимкни смартфон,
бо на тебе полює квадроцикловий дрон.
Ох, хай би ті БПЛА
захуярили
Хуйла!
Ом.