Палахтять лахматі хмари запеклої війни.
Достеменно горить паршива кров,
халтура гордунів, псуються полки орків.
На горизонті по кордону догори раком
торчать три танки, як готові мури.
Джевеліни всевидющі на протягах пекла.
Ось пада сніг війни, все ширшає пекло,
плине добро холодної води на рідну землю.
Так обертає гибель імперії пуйлового зла.

Під бар'єром заліг легінь-месник.
Вихор ловко мінує перегон перед мостом.
Сутулий дід Панас не вигорів у пеклі,
Уперекидь зламав огиду від ворожої
гіркої сльози.  Ще при свідомості танкіст?
Перебинтований командир Вихор. Поліг.
Здолав він надмір верхогонів.
Чітко скажи. "П'ятниця". Спалив усі вуста.
Скільки ще з тобою панькатися?
 Звідки? - "С Маскви."
Чітко скажи. "Паляниця".  - Не "Палуніца".
Ти не запарився, танкіст,
вбивати на чужій землі?
Задушив би - і витребеньки шкереберть.
Не теревень. Параліч їх, забутих Богом,
звірюк-потвор. Вогонь!!! Остиг.

Дебелий упевнено ценькув АК, -
хвиля паніки в окопі. Піднявся кіпеж.
Заткнув підлих вищурів у Чорнобаївці
під буйні звури вибухів на плаці аеродрому.
Загуслий дим несе усе чуже
 за вітром в Чорне море.
Наповнив бучу чорних хмар
 утіленою трутою вогню.
Сірко пронишпорив ярами без бк, весну
облудив вигул тварюк на випаленій смузі.

Кошлаті жахи з'явища диких свинособак.
Повзуть Z-танки, катують весь плацдарм.
Третій штруман досхочу наївся дурману.
Квач жмуру, незваженої бестії виродків,
бродить в кучерявій шерсті диму.
Аж поперхнувся, і горить напалмом кремль.
А після обстрілу горить зіпсувана цистерна.

Шугнули zорти груzом
 двісті пуйлів з-під акацій,
відправившись у пекло полками zурків.
Палає всюди різкий аромат дикої орди,
і гнилих трупів переважає гарь і копоть.
А по шляхах гидке амбре тижневого неутчу,
гниє  пуйлове дрг  рашистів повздовж ярів.
У мокрих рівчаках криваве шмаття потвор.

Минув зухвалий бій під згур стрільби.
Зідрали  шибку з хат
перевисвистами СУ-zки.
Пірнув униз z-літун.
 І геть оглох від вибуху.
Притух від шоку прутиків фосфічних.
Німий ангар згорів. Друже, Гігант!!!...
Сірко заліг у щілині. Перелітають міни!!!

У вухах стиснувсь світ у чорний труж,
війнув під брови, у видутлі зіниці пса.
Ця мить під свистом куль, - всі мимо.
Гайнув під  міст - у стиках  тріщить жуть.
- Прикрийся!!! Рикошети з іскрами.
І знову zлий одур куль, калібру 5,45.
Прострілюється вигін у тилу до хати.
Гуде ще дужче zумний zибір z-літунів.
Приціливсь. Збрикнув підхмурий
І силует, мов крук бурята з-під Байкала.
Дух увселивсь у фарш палаючого меря.

Ти щось вдихнув під крила - це смерть орди.
А сонце опромінило зіниці. Ще обстрілють.
Сокіл оживотворив месника Тихоню.
Окрилився сокілець на вогневій  підтримці.
І чути реву рваний звук.
Z-танк зарився в рівчаку.
Прикрив свіжий ручай-підзюрик в очереті.
Ліворуч буру болванку втиснуло у грунт.
Щирий викряк зустрів прикуту вільху.
Огинув згук вертушки, тут же скрикнув
Знов вибухнув, підняв потрухлий брухт  руїн.

Звівсь Сірко, побіг до вбитих на свій хрін.
У роті кислий присмак. День без води.
Буркнув і припнувсь під грушу перебиту.
Висмикнув з рук  АК-74.
А мрії то хлюпнутися у річку.
Виник білий кіт, муркнув і зник.
Принишкнув лисий вій підривів.
Сипнув вій зерна, промимрив "мур-мур-мур".
Крикнув у вигін сивий дід Панас.
Вус блимнув, зиркнув сивий вихор.
Щільні звури вигуків і згуки бунчуків.

Кіт зник у бліндажі.
Гуркнув. "Згинь!" Ти. Викруч.
Пнув мертвого рашиста і  викрикнув "усьо!"
Застрибнув в трубу і закурив цигарку.
Злинув у гірку гірчицю трухи від мук.
Вишкірив посохлі вуси над жовті зуби.
Усмішка. Із пальців викинув огарок.
 Трухнувсь в ручай. Жива вода на дні.
Жук, з'ївши крихту, висмикнув крило.
Під міцну дурість, і знову муркнув кіт.
Пришкнув, увімкнув віч світлий обруч.
Убув. Сірко. Де ти? Мурло. І ти живий.
Без броні.  Сідай лохматий під щит.
Щитку  під ремінь. А щуп відсунув убік.

Річну пайку уплів би, але ніколи
не забути тлін очей падлюки.
Убивчі кулі Кузьми засвистіли.
Цілую твої муки, рідно земле,
Панас геть вринув в живу душу.
Дерева помічені під жмурні букви куль.
Бруд річки хлинув кров'ю.
Убухнувся. Амінь. 200-ий.
Уклін живим і мертвим месникам.