Плавай світами Донця вільна Україна
і більше не ридай, а бери зброю в руки.

Спільними, власними шельмами
живиться срібний мімяць
над донськими стелями котелень.
Із рубелями на пательнях курделиці.

Гаразд, надів шлем.
А ти за річкою, бач, красива ластівка.
А він шкандиба, а ти така щаслива в хлібах.
Ти така світла в ранній млі заквітчана.
На тих облицях, - мить заспівала пісні.

Об'ємні скалки  полетіли зі сторони
Обозного. Біль джмеля. Безтям.
А ще ж бо, гейби, гарматна бительня.
Злий трудель. Скрабезний бельбас.
Здриги ночі і часів в закапелках окопу.
Безмаль, дебелий бензя-лакей смертей.

Шинельний нелюд в оселях селища.
Запеклий фарисей директор пекла.
Плебейська пащека зачахлого пігмея.
Ач, галас пчіл, як захеканий в  навчаннях.
А вслід жара шрапнелі з вогнем,
під марші канітелі черг з автоматів.
Вірна доля моя - в боях менестрелів.

І тільки встиг вдивитися. Аж криваві хвилі.
Нічого собі. Закрив пельку сизий дим
над білими хатами. Поприпадало
віття калини під виразні тіні
крил соколів над цегельнею Дону.
Малі справи завжди живі. Завдай тотем.

Син в машині, летить з далини. Видіння.
Схилилась лінія  траси вниз. Спішить.
Різьбар придивлявся в три книжки.
Камінь, цегла, граніт.  Навіть глина біла.
Підійма силою траншеї - залізна хвиля
життя під час війни навіжених з нами...
Які вісті! Крекнув белебень радіопеленг.
А правда завжди німа і дика, як дід і баба,
котрих за сім присмертей застала війна.

Ця вічна праця Івасика в бабці Килини.
Криваві дні в Щасті. Батя, вчора зайшла
блакить зими в гай. Вразила скрізь
пальба з гармат, із градів.
Наглядівся духопеликів у лисому лісі.

Зблиски з Веселої Гори над Раївкою.
Виски з Крутої Гори над Раївкою.
Зрівняли мій двір з галявиною в Раївці.
Зик каміння ж нап'явся на тин. І тріснув.
Зик, плач  криниці. Глядіти далі. Крики.
Паралельна січа снарядів над нами,
на крилах хурделиця вогню на скелі.
Білі хмари акварельно барвилися
кривавими жилами мукомельні.

Сильний голобель встав і взмив вгору.
Белькіт Донця поміж кручами підстрельнув.
Злилася з щемом земля на горизонті.
Сміливий прийняв бій, і зник від брами.
Зірвалася бліда прострелена брама.

Стара ткала, шила, прала, кормила,
варила, дбала... ,- а тут як залетить, -
бомблять стару цидатель
електростанції з Обозного.
А як стала  зрада співачкою займанною,
то  діти написали неприязні виклики
на крилах буревісника і запустили Дінцем.

Жінка у тінні спить. Зірвалась тяжість.
Закричала бліда калина в пагіннях.
Сонячна мла-завидниця на стінах хати.
Щаслива заздрість забилась в траві.
Здриг, дикий грім. І вдав шматки хмар.
смертельно синій місяць.