Знову Господь засіяв на зиму білим поля,
Щоб із пухкого снігу навесні наливався хліб.
Розчистив старі дороги, оновив нам шлях
До Божих стежок на створеній ним землі.

Сонце бавить промінням білу велюрову гладь.
Сонце ніжно торкається снігу — м’якшає твердь.
Без небесного світла жодна земля не змогла б —
Зникла б наполовину. Люди б — іще на чверть.

Вкотре Господь насіяв душі поміж батьків,
Благословив у щасті й радості простоти.
В ім’я небесних законів, що діють споконвіків,
Множити світло й віру, народжуватися й рости.