Мабуть, як правду,
ніщо не забуду.
А це дещось, почуте,
про нечітку логіку тещі.

Про тільки що, та ти 
неабияк проклятий.
А що, якщо як-десь.
То тут і всюди я свій.

Бодай ці нехаї, їй-бо,
неабищо, без тебе все є.
Тому що тільки тоді,
коли є за що тебе в інших.

Бодай не лише із нею
був би ти досі і казна-з-ким.
А, як то, ти хоч, чи якби
 усіх їх подалі,  окрім нас.

Не те, що  ти щось мав,
а  хоч за когось чи за щось.
А твій пурх її був без
 тамтечок на кпинах.

Чи жаль їй, що тут, себто,
видно тебе серед отих.
Ну, та, я не за тим, а хто
був за нею, це ти, чи це він.

А ви за мною. Ні, я за
тобою. А щоб тебе з усім!
А він за тебе через когось,
ти з якимсь-то на колись-то.

А ти йому враз, ах,
сякий-такий. За мене.
А ти, що це  собі, на пак
чи абощо. І нічого.

Та хай вас, отуту,
усіх таких, тай годі тобі,
вони, що теж перед нами.
Та що ж ви такі! Перепрокляті.

Тепер я не за його, ай,
все-таки, ви наші, чи ви ніхто?
Я стільки за тебе аж таких,
що зараз, і нігде, і усім.

А ти що завжди про своїх.
Отак, та ж не так. Мої і чужі.
Деякі іноді і йому теж,
а декотрі інколи і собі.

А що ж ви такі. Хіба
вони за там-якогось.
Якби усе це відтіля,
а поки мені за-якийсь-небудь.

Якбо-то так, на те і на це,
а не отак, краще було б.
Навряд, чи коли-небудь
 потайки, ой, там, вони вдвох.

То як вона від свойого
по той бік, і вже от-от-од.
Коли і звідки, то не між вами
тії, а як тоді і нашим і вашим.

Проте, однак, якщо вже
наша, то від мого.
Якщо ти ж до мене,
то разом, ще раз удвох.

І все навколо, бо це так
треба ж, для нас і для вас.
Та що ви, їх бозна, щоб там
не якби-хось проти чи за.

І досі мені жаль її.
А для чого, - для вас оце буде?
А доки ж ви, як вони
комусь свої, а чи ні не свої.

Нічого, ох, би на нас,
крім те, що бодай.
Та годі. Годі.

Отже, щоб то усім було так,
що аж до з мойого таке добро.
А що тобі я? Між іншим, ось я.