Стільки років гнобити чинні огріхи опришків, сміливих боришків із Коломиї. Пригінчий сторож молить в мобільник. О Господи! Допоможіть. Звільніть синів гордих. Отой постриг-штрих роздививсь в соборі. І, що ж, покрививсь. Тілистий опришок з Коломиї норовистий, білобрисий, мозолистий, з вітриськом в голові, бистрий вирлокопил, оковирний козир ловитви. Прихильні вжитки поводирів здирщини, зловживили собі зиск від користі обтислих, щоби вистіб-понт дідичів покривити під звихи- прихвостнів голосищ. Опришок цілий вивоводок. Помислив про гривники і нишком донищив визиг в собі, бо всі цілі, то ботові, кормиги, шифтики-вортихвістки, і всі кислі вищири під дриг-шмиг. І що ви, витріщили очі, розривні гривні під виворіт, блись-блись-блись і в офшорі, хвись-хвись, мить війї - гирлиги. Сновига-опришок привіз собі віри-визбір, від сріблистих вовчиць, і цим покозирив осінь бідних щілистих хлівів. Встиг зговорити гробовиків сотворити горішні гроби, і зловив хрищиків-риторів, освітивши їм підлі мотиви пихи, втихомиривши протитиск одних пройдисвітів проти інших. Виярком обходив опришок комбриг, із міцних мисиків, вивів цих дивокрис в ломиги, лихозбитків під свист бідних. Тринчин міст, і той посмів сновиг прихворостити їх, в гори втік. По ділом розорив по дорозі шовкових попів, живчиків доріг, вистромив їхні мотлошні позолоти, проніс повз гвинтиків розстриг ходи їхні високі щогли-корогви, щоб всовістити кпини інквізиторів, котрі в тіні, - мов ободисті мотоцикли, свищіть в ропі, мов свині в горосі. Охриплий опришок з пригород, мов би вигідно прицінивсь до кріпосних лисиць, до бридких тигроловів, поколотив їх остогидлі жолоби, обізливсь, видзвінив топориськом. І витворив з оковитої мито. Витончив прониклий голос. Під свої здобичі, вчинив гомон, мов ворожбит- композитор дощів, цить, гніт-гриф, його звиток- зшиток під злитком. Щомить гомонить щиро притчи-притичини. Зійшли волокити біди слізьми в приголомшливий волох голосів, тік повторних новин від пройд. Сім більйонів хвилин опричини, Сім мільйонів слідів пригод війни, стрічки, сорочки, моногібриди від мстивої вдовички-кінозірки. Колись гіпнотичні бойовички потіли. Побігли від докторів під кримські острови. Шості ночі ловитви з гримом в гнізді. Проходив гори і тишком говіркий робочі здобичі пришив вдові, - всі оніміли, бо опришок всиновив її чотирьох синів під здивовижні ікони Що ж бо одні збитки від шинків, розливків в норовистої попички Ірини. Визиски роліготоньки плішиві, токсичні дільничі ризики криз, доходились, і розчохлились воші злосливі. Костогризи-слідопити, прослідили покори бридливих до стрімів прозорливих виборщиків-підлиз. І щодобились особливі хижі москвички-більшовички, в котрих в хліві - комизні міни, бомби кровопивців. Зливи столочили пригорок в полох-могилок, від дротів збиті їхні водогони швором вогнів, виціливши огривок під торги кривдників, під споживок шпигів, провин кровопивць із ворітьми під гвоздички. Поводир розбомбив борги визволовителів-охоронців в ізбі. Один моричний горбик голий стовбичить в лісі. Годить войовничим морозом криниці. Сіли опришки коло води. Досвітній білий кіт з пригоршні їсть хліб. Доброзичливий городничий з кришивом. Підніс його догори чорниш. Потім облишив. З вишки - колорит гірничих-опричників. Він чорниш-розвідник, вишколив свої тривоги. Підхопивсь опришко, - підкоривсь колишній сон, вчипивсь підкоришником... вишкірвись... молотовишний. Вистріл. І тишком пішли фронти під двори городищ робити діло, свищи собі прищ під снопом, під кордоном сиділи і нишпорили, мов чорти. Од, лобище, - вийшли солідні, пишні прийми чикрижитись. Нові приділи приточили собі примарні. Примостили, щоб тодішній остолоб оповів про цілі взводи міцних чоловіків, котрі в лісі до придобились. Призов волі до косовиць, скибищ-чоботищ. просторий з ритмічним подихом в колоні. Всі приїжджі,- біжи... Божий спокій в гожій дрімоті збірщиків сподвижників. Дивовиж від милолицих здирщиків, сміливих видовиськ покидькові.
|