| Сергій НегодаСтарезний сад| Ранкові приморозки в моєму старому саду.  Золоті яблука в густому тумані мокріють.
 Спакощений буревієм паркан тримає гілля.
 Замурзаний виноград синіє на парапетах.
 Перші заморозки відігріває жовте сонце.
 Широке листя калини багровіє на очах.
 Яскрава кров моєї землі в гронах калини.
 Світанковий клопіт в саду розпочинається.
 Зграя галасливих горобців
 пронеслася до скошеного збіжжя.
 Попадало мерзле листя грецького горіху.
 Сойка знайшла горіха і понесла його кудись.
 Розмокає іній на пов'ялій нечепурній траві.
 Замокли ніжки молодих трирічних прищеп.
 Мокрі тумани опадають, розвиднюється.
 Прозоріють старі півстолітні високі саблуки.
 А на яблуках альдареду вмивається сонце.
 Красуня з налитими грушами грає барвами.
 Золоті ранети у густому листі, немов у раю.
 Одна сива симеренка не злякалася приморозків.
 Схудла за ці роки баба, що зчиняє переполох у саду.
 Осторонь червоніють ягідки пізньої малини.
 Яскраво біліють яблучка сніжного кальвію.
 Потяглася за гілкою рука, а та тицьнулася.
 Блиснула роса червоними сльозима на
 ягідці царського  кизилу. Виснажився кущ.
 Біля межі проснувся чепурний барбарис
 і одразу замружився мініпусінькими ягідками.
 
 
 
 
 | 
 2021 © Сергей Негода |