Моїх Карпат незлічені принади,
Де Черемош і я, і ми з тобою.
Верхи і доли Кутської громади!
Розтоки, Тюдів, Рожини обоє!

Слобідка, Старі Кути, наші Кути!
Зеленоокі хати і садиби.
Не зміг їх навіть Довбуш оминути!
І ми без них прожити не змогли би!

Приспів:
Я знову біля Ратуші стою!
Я відчуваю серцем і люблю.
Які високі світлі почуття.
Мої це Кути! Це моє життя!

Поміж смерек, каштанів, яблунь, вишень
Крокують дні прийдешні і минулі.
Підземних мурів вікопомна тиша.
Шалених воєн і громи, і кулі!

Де б я не був, вертаю неодмінно
І промовляю гордо, мов осанну:
Колись розпочиналась Україна
Із Вічевого Кутського майдану!

Приспів:
Я знову біля Ратуші стою!
Я відчуваю серцем і люблю.
Які високі світлі почуття.
Мої це Кути! Це моє життя!