Гуцул, Кузьма Бугай, бач, яка задрючна стрюйч-буря в Дурбасах. А як забрався в наш край, варвар-балакун та чурбань! Так тають душі в духмян-кубань. А у нас журавль п'є жагу в жару. Та ж губу залатай, дурак, зажмурсь. Чуєш, як спалахами здуру гудуть, гради балаганять в яру, жах, на наш край, нажахана срака, дурь-злюка, аж вгрузає руда падлюка, Ґрюйч-грабардун. Яка ця ж зараза бусурманська, спалює нам нашу хату-кузню. Прям, така сумна закруча, як драч-сажа в Джурайвках. Рятуй радар нашу зраду-ганьбу на пуантах павука яна-дружбана. А у нас, у саду - найкраща рута-заграва на Тамужках. Ця дрюх-буря нада нам? - У нас тут "Курган-буд" в скавулургах, для зняття в Любках трауру з Бужа, У нас така плавка кусаюча мавка. А тут, у нас така вусань-курай-закрута упада на курган юнака кагана, як якась Чураївна, аб-так в Тютьках запарувалась на галас, та начувалась, так йшла чвал-луна аж на ставу. Заглядаю я у гай, а там злам-пам'ять. Думаю зайду, в сяючу людську тугу, А там, тьху, бачу пальму та тьму-халупку. Чую. Пахуча душа! Наша, сюрчаль. Ку-ку! Ку-ку! Зайчулька! Гущава грабу. Кручу карячкувату хатку, - чую залп, - бачу гур-скруху на сюр-лапцюгах бабую-ягусю, стару каргу в кущах, закудлану Марусю, глуху на дружбу. Тю-тю-тю! Клюнув балакучу самчучку. А куда! Куда затягнув! Там, мура! Давай, сюда, - та дай сюда! Затуляй. Так, там - пухка Явдуха ляпає та ухає в бур'янах на гарячу лаву вулкану з кургану. Ач, яка тямуща гуцулка, вся в грудях, струнка, патлата Руся, на ланцюгах, запрягла матусю-чаклунку на вулкан-курган, як скульптуру, як кам'яну бабу, таку рябу-рябу, в натуру, як бандуру, забандюрила, в круглу скаралущу, ступу-джагулю. А та аж закурювалася, на спас, яка ця шурда-бурда заманювала сюда, на блатну прайм-трасу, за таксу в захмарну Заспу, нашу зашкварку. Така наша путь-туга крута, як я умру, так в Гадюках гукай Грабаря. така взяла журба, я аж зарвалася, - а там палала така - ясна-красна заграва - кучарява дуля-збруча та ружа маку. Та ж, зла падлюка нагрянула, душара з майдану в Тютьках. Ач, аж там, - збаратана цяцюнька та м'яка вамп-юзарка ютуба, заклята в науках карга, - шамкнула бабуся-ягуся Маруся, нагадала мурай-буття з дрантям, забувайла-ракула в прадухах-брахманах. Заварюха в на-гаджувальках та зашквар у всякульках уряд-онлай-хмуттях, аж сват заплакав. Дурна Катруся забажала щастя красуням на службах, як у К.-Г. Юнга, а дажбулькам-жабулькам дарувала ласкаву айлайв'югу в шлюбну купайлу та палаючого юнака з латяттям на вусах. Так, худа айда-ягушка зажувала вуста, цю надтрудну уважуху, як гру-заманушку здам в зачарушку, маруськам. Ай, така завзята ґаджуга у внука. Пастка-мука. На тусяках глузувала шкурна знахарка Гуля, настаралась на пляж-тюрму в наглядача. А як пустувала на кузнях в Стугнах, знайшла скарб кузняра у Пацюрах, там зауважала ключара-гада, ягура часу князя Руса. Батьку, бач, Руся знайшла владну культ-булаву, аж зачарувала на тяглах-тягача кляпача. А на бур'янах-буд'яках ужала Бугая, зняла гуслярську булавку з Юрася, украла прах Купайла у Мурайла. Влаштувала духар-дах слугам в рубашках-зрадах та дарувала струну-балабушку в багатствах за плакун-траву, за курай-рай, за гуральню на ярмарках, на гуляннях. Дякую вам, лукава Гуля, за шкульну увагу! Прям-глянь, Руся, як закаявся в клятвах наш Мамай-ратай, начувався в яйцях Яруна, акумулювався в чар-жабу Будулаю. Нашукав вазу Байдургана для угару, та чашу Майдабура для узвару та заявляв, як на скраб у мурахах, аж тут забудувався, якраз курган юнака кагана для гламур-майдану. За курганом Купчак, гайдамака-чумак, займав край грушняка. Бравурна Чайка Зулуйка в яслах галайкала. Нажагана. Я куплю вам бурлачку Асю. Штурмуй, штурмуй касу! Дякую за круглячку Власю. Рум'яна мацю-цю-рка, файна! А як на пуп, - туга Аська? Куплю вашу курку з яйцями. Пампушка Агушка-ягушка! Ай, жучара! Яка там муха? У Базавлука, жвава баба! Закут забуляк лайдакував за цюпарську юлу-дзюґу. Сушняк у Смугляка заблукав. Ярмаркував. Базарував. Здужав гулянку чувак на карнавалі задавак. Мастак напасталакав на курячу лапу з страху. Цмуляв мухтарську брагу. Набанкував зранку. Дубняк напатякував галюнку в караулі кургану юнака кагана. Завтра Лайдак у каймака. Мацапурна душара-плутяра! Якась мала зухваль, чумаразна начуйванялась у Сагайдака. Батяня, - зараз в нянях, так, братуха нажартував на Майбах пацюркою. Намацапуняв карту в ютуб карту кургану юнака кагана, засунув штучну бахуру на заклад, та став, як крамар, та всю цю задрючку взяв на всю грудь, за пазуху. Барчанський мармур закупляв у вандала - яку ту взятрухував з Уралу. Збанкрутував на курах та яйцях. Упала руїна на курган юнака кагана Кажуть, у курган юнака кагана упала дужа людська мряка, - я знаю, - то з опудала вийшла луна маразму, - та ж ну, - така, угарна мука закоювала. Вправду, важка утроба, яку наш шлях шукав в розпуках, шукав нашу зраду в чужих душах-кажанах, тупцював, ламав, стругав, кував, будував, Яка ж чуж, - мука нам люба в суєтах часу. - Тут, зранку я чула, як скрапувала з туману на пустках кургану затруйную краплю маслянка, запруджена та зашмульгана. А там Маруся заснула, задзюбла в рубцях, загусла, як мумія жадна, у страху. Сутужна буча стукала ґвалт, в тучних барвах, залякана на бурштинах, здужана буднями кучма, удатна з друзями-мухами, з чугайстрами-душами, з думами щастя, шукаюча заблукану путь в сучасному банку, як картку на ура!-зарплату. Батьку, а наш гай був у Калач під заставу? Так. А зараз наш луг - у палача Стаха без ставу? Так затяга! Тату, я думаю без страху, - я поставлю на краю кургану гуральню, так, я забарвлю її, як загадку-правду про ґазду, котра упала, як дурна щука, в лють та в скнару. Тю, як знахур! Став тут маяк. Кажу: "Халява буржуям!" Напувалку взяв на хурал. Так, гураль! Яка шара буржуям, - забудую курган кагана! Тату, а ваш турзавгар забув рябу тарантайку на ярмарку. Я куплю красну "Мазду", цю Байдуру шляху, у гультяя, графа Захара. Аврал в увальня, вурка Макара. Закляк наш кагал, як глянув на курган. Якусь нашу зраду залякав, як шалаву. Взяв на мушку мурчанку! Утнув, барчанку. Нахаба Бугай в татуся намацав товсту круглу мацюрку-любарку. Якусь базарну мазурку. Дав баранячу пару. Кругла душа, кандалашка хруща, в саду. Як раз, в акурат, травлю жука на лугах! Шуляк на дурняк зажрав яблучка, аж два! Шнуряк крякнув на шуряка, мухляра, наш кагал аж закляк. Мурат Матяш украв забрав карту за пазуху. Хвала кагану! Хвала кагалу! Хвала каргалу! Тупчак заказав байлючку в душу. Улю-лю-лю! А як курган? Я дав заказ кагану. Заклав тулуб та лук за дратульку. Скурняк зажум'якав баюр. Валяй, дурак, в ломбард. Тю! Панас. Буй-тура в байраках здай кагану. Братухан. Тарас Маслюк наварнякав нам каюк. Зузя-зуля. Яка дуля. У Судак заблукав в астрагал. Заклав байстрюка для ума на азбуку князю. Знахач, трухляк нагакався з русаллю в судах. Набрякла закрута плакс. Сват, давай зарплату! Галушка дав драла від Кулака- парубка на скалу та упав аж в кар'єрну яму. Удалась каюрка в гайдара. Гаряча душа! А я натякнув здалеку на гутбай з Кальмуса. Захар аж струхнувсь. Упрягайся, матуся, в камчадал. Катафалк направляв.- Так, я направляв на Каялу. Затяглася страшна курява. Густа Стугна, як пляж, струмна. Забалакував Сатурн плаксу. Зжалься, кагал. Напруга! Сарайбур запнувсь.. Ну, яка тлум-душа? Пушкар! Давай гармату Гарматюка! Там алюр-служба! Я взяв альфа-струм. Улас залякав Лялю-мальву, на васальну свадьбу взяв балакуна. Правда, затягував баламут у вуаль Лялю. Уявляєш, на Муральці грала в стару шарманку. Буваль-гуртубаль кургану впрягався та працював, розкорчував трал для храму. Каракувату галяву наягузав Базавлук. Давай, валяй тютюн-хмару на байку. Та й натягав нахаба чандалля з кургану. Зав'ялював усю галяву мулякою. Наваляв. Дядьку, швалять цю скубану траву? Ставай, букваль, драпуй муляку для кургану. Та ну, гравульку в тварюку та з кавалку. Танталюча мука, я тут закляк, в кургані. Заклякнув, а так задавакувався в атамани. Гвалт. Замаскував межу за вал. Змалу пхав та завалював в канал землю. Кругами навалював, трамбував завалку. Трамбував гряз'ю дюри, запаював Фасував валяльну глину. Здувся. Плюнув. Уважуха Дубальнюку. Курган - для кагана. Унюхав нахватав асфальту, як мураха. Нафугував шлаку в яму, нагрязюкав шруфту. Не врятував булаву в'язувальнюка. Скарав опальну Таню, сакральну Валю. Кажуть. Скандував. Настукав в суд. Рятуй фата-маляву, Галю. Така каламуть. Шквал стругачів-стукачів. Така лють. Тарарам в Адама, крам на удачу, - на базар, нам налузав ямку, а вам натушував гратку. Сам Ян Гус яму-усипальню фарбував, ач, махляр. Затям, сам шувальня, набазарував заначку. Бувай, атаман Артур, там-а стругач калатав. Начухрав амальгаму та фарбував Купальню зафарбував та залакував. Бачу, як з вулканіту, курган для кагана?! А сям-там цурпаля. Бач, Бугай, крутнувсь. Карнавальний харч з каш. Радикуліт у Кулача. Штампував вальки і шпаклював дюрки. Шурував муляку й фальцував траву Шурвалював і лярмував, і гартував шахту. Актуальна гуралька. Трудяги грумтять яблука. Нашнурував анаграму на чашу, як баладу. Нашарував бальзам у чару, як амальгаму. Загаптував парадну браму та погребальну палубу. А як напував буй-тура, так, зняв каблучку, шахрай украв. Засукав рукава з ворсу, запарував, Я так накупався, аж забальзамувався сучара в кагана. З'ясував врачулька у дурня Бугая, яка кубатура кургана. Два мільярда лям врятував у жулья. Як зашабрував. Налаштував шаткувальню на кук-траву з Мадагаскару. Засушував труп кагана два рази в марганцю. У крульню зашурував мармур, завалькував. Зарихтував, катапульту, закалатав мульфарку. Загартував смальту на чашу-бакалявру. Заснував курай-рай, зафарбував сундук здуру, нашабрував куклу у труну, залакував пускача. Нафугався у вуглярах та й забракував усю працю. Астральну кувалду-булаву вклав в курган кагану. Замурував здуру душу в баладну думу. Натуральна заслуга слуг, наша гук-казка, Заплутав, затрамбував утюг за курс-зраду, закурбував праску за джуль-кляксу, начастував чмуль-кашу за факт-касу. Залітаю я в Україну, як птах, - у ясен-снах... Чую драйв на цабан-шляху, як людям зазвучала мужня зум-луна кургану кагана, як гайвурня. Звучала зум-луна аж в Кубань, аж в Канаду, аж в Казахстан, в душу алмазну, в нашу хмару... Сяюча русява душа-луна мчала в гай-раю, я знаю, зум-луна шукала там чужу шкуру-маланчу та чуда-бажання в коцюбах-заратустрах тай, сяюча в палацах, пускала духа зла в нюх, закупляла кашубу-журбу в жаб'ячу хату, ждала наяду-хвальбу для щастя. Я люблю Україну в чужому краю... Я так... плачу, так, я плачу від щастя, я її люблю...братулька... Забуть-жур-тугу забудь. Я цю плакуччу зум-луну затьмурю назад в заасфальтовану кручу-труну гараж-кургану. Хибні смисли виведені змістом міст, дикими іграми вірних в міфи, котрі виникли із восьми рівнів істинних промов вічної інквізиції про вподобані космоси. Ожили твої особисті ложні розриви мікросвітів поміж зниклих зірок, котрі прикриті від прикрих впливів з підлим досвідом твоїх віч і розлогої мови ділових філософів. Ти колись вийшов із мережі, бо вмів розрізнити точні кольори в космосі сотні символів зірок-квітів від підробки чи від копії. Ти розширив в собі тихий світ із восьми мільйонів світовідносин під прориви філософських стихій. Ти встиг освітити віру вітрів зі слів стихії в одній молитві. Тому ти твориш різкі розломи віршів під ноти і співи хорів. Мовби вижив у подорожі під зниклим кордоном Вітчизни. Виникли міцні опори моїх притч-стовбів зі світлом. Починив свій діловий мікрочіп різних свідомостей і осяянь думок. Футбольний матч розпочався. Миттєвий гол. Конвульсії воротаря. Не встиг. Нетерпеливий шум трибун пішов гуляти заливистою луною і від грайливих примх притих у місті. Уразливий стогін гулу, мов стрім сорому. Щасливенький стид грошолюбивих зник. Дзига стадіону відривається від движу гри. Перше видалення початківця із поля. Чорнобривенький кривдник дбайливця вивернутий в філософському ессе мера з середини зрадливцем спричинив гамір серед цнотливих ревнивців зваб і цнот. Немов відбиваний м'яч після голу. Програш. Сум'яття юродивого. Сміх і сльози. Звихи. Друга червона картка для новопридбаного. Імпульсивний інтенсив. Експресія. Шок. Стидливі вивели з себе шолудиві норови дразливих мислителів. Здригнулись думки. Третє вилучення гравця. Обидва з непосид. Глум усього стадіону. Реверсивні рефлекси натовпу. Вуркіт привидів зрадливого програшу. Буркіт вивернувся фантомом мстивих. Лайки. Гримкіт. Свист. Жарти. Гул. Галас. Деренч злих. Пустощі. Веред хтивих. Афекти. Лемент. Сварки. Жах. Регіт. Суперечки. Клуби диму. Гримливі вогняні фаєри. Сум'яття сміливих самовбивць. Сміх. Бунт. Агресія скривлених мрій. Інстинкт натовпу. Запалахкотіли лайливі вірші кмітливців в адресу блудливого гульвіси. Балачки. Затріскотів струм емоцій. Гамір обид всюди. Паршивенький повивач слів вивертів страх з жахливого самогубця милої вроди. Ревнивці заметушились. Горді паршивці. Сварливенький норов думок соромливого мисливця урвався, відбився, заплакав за кровопивцем. Чутлива туга. Щем мрій. Депресія. Вигар мотивів. Пригар ломиги. Сугестивний дискурс поривів ожив. Стяги! Гол! Виграш зірвиголов. Швидкі тигри гри. Глузує ляскотом баран, імператив трибун, жигалку дратує клопітливий гамір майдану. Спекулятивна мигавка проривається в натовп. Живчики вигулькнули. Виголений вигляд. Непосиди. Водовідливники від пожежників. Встиг втекти із виграшу. Дриг, плиг, шмиг визиг. Лунають вигуки злиднів: " Набридло бидло! Гидке шмаровидло! Остогидло страшидло!" Високі промінчики освітили мої низи філософії чорно-білих гібрид-світів підсвідомого. Цілі вирви інших світів помітили нові смисли і оживили диво-колізії в іронії живої творчості зі слів-колібрі. Світло рідної мови, господні сили природи, річок, лісів, горбів, гір, міст, доріг моїх дивовижних років життя. Повні мовні криниці моїх дивородів. Повний вихор притчі про добро і зло. Вигоріли мої білі стіни історії з сирітським дитинством і досі ніколи... Між сими і тими тільки сиві тіні чотирьох поколінь з осіннім плодом свідомого витвору днів. Сьогодні пожив і досить... Вірив тільки собі, щоб дорости витвором до звичного вирію фольклору-міфосвіту. Що потрібно живому острову в Покровці? Скільки потрібно прожити років в сивому полі до осмислів живої річки Вовчої, що просихає від вічного страждання мого роду? Довгі розмови з собою, розмови з гордим соромом, щоб вийти на свій гріх, щоб зробити прорив до книги Волі, щоб впіймати Долю щастя, вхопивши від рідних і зле, і прикре, під прізвисько Негоди. Згинь з мого двору злий визір, Згинь розкішний смисл долі повністю, я повний добрословом моїх віршів волі, де прожилий мій гріх свідомого і втішного, бо виніс в собі цілий вік злих вимирів виріїв. Чи зміг би вирішити головні ролі доби з точки зору вищої особістісної гордості в когорті ділових філософів? Ні,- ні, бо живу в хижій достойності своїх біло-тихих віршів. Обезлюднюють людяні вулиці Вінниці у вихідні та святкові дні. Усі сидять в мережі. Закублюються в осоругах навіть страхопуди, закубрюються туди і відчаюги-козарлюги. Неосудний розповсюдник держилюдних фейків на дудочці шукає халабуду у багатолюдній мережі споруд, зкомутує будь-що. Роздлубую: владолюбцям - вільногубство боягуза, грошолюбцям - марногубство карапуза, чинолюбцям - правдогубство товстопуза, чужолюбцям - трудогубство підлабуза, ласолюбцям - сластогубство волоцюга, славолюбцям - самогубство голопуза, честолюбцям - шаногубство з гарбузом. Пополудні роздобув собі в крамниці смарт-полудранок для таємних онлайн-любощів. Умора, люд повселюдно марудить слоблудством про хто-що-чого-кого-чому роздобуде. Тут і приголубити і пошкарубити ледарюг. Підспудний умудрений строками торгує заслуженими мужами для вдів в надії на будь-що-буде, бо бантюга-злодюга, всує від нужди орудує по катюгам наругонькою недолугих наймитюг. Ну-бо, дивлюсь, як вільнолюдні шукають любощів та розваг в окрузі. Препаскудний вудить золоту рибку у Бузі. А тут в ютубі: автокольцуга електрохаруги закоцюбла перед брамою. А навколо - простолюддя кишить. Босяцюга невизгубна вічно трубить напругу. Якась собацюга має окублюватися з псюгою. Інше відео: одужалий флюгер вдруге здружився з чудо-жіночкою на службі правосуддя. Гуцул, у неї на блюдці - в'ялена білужина, а на тарелі - студень, копчена севрюжина. Аби чимдуж надолужити пузо, - ще закіптюжина верблюжина на підносі. Жвава орудниця, грошолюбка, велелюдних супермаркетів Вакули. Трудне подружячко, аж козубки в їх очі мружать брудер, звуджений від душогубки. Дюжина пляшок для припудрених служб. Голубка з тюнінгом губок з трубкою в роті. Закандзюблює склублений чубчик під округлі тугі бровульки-опудальки. Схарапуджені, самозбуджені, незасуджені. Ось прейскурантик для оборудок в гурлищі: Білогруді паскуди - то самиці для хлопцюг, Повногруді маруди - то кобилиці для п'янюг, Широкогруді зануди - то телиці для бандюг, Плоскогруді опуди - то косульки для старцюг. Просто караул поміж бамбул та акул ютубу. Відшукав чужі ілюзії француз з Андалузії. Спаленні думки вчорашнього пізнання сучасних віп-ломбардських душ, взятих у кредит у церкві Святих небіжчиків, до речі, у якої немає реальної влади над душами живих "непристойників". Одна лиш молитва у земному пеклі не вертає мене з недостойного життя. І одразу сплюдрована моя робота " Яка нам любов за кохання, за інтим? " Відновлюю самого себе. І чи втіха у цьому одна - коли немає раю в Україні? Чомусь сьогодні у мене, мовби "нетлінне", осяяння думок про почуттєвий кодекс пристойності в поезії вигнанця Данте, у нього теж прихована афера етики та аналітичного мислення про себе, тому я використовую ясність смислу в столичному суді по криміналу над високотитулованим негідником, котрий вчинив кривавий розбій в столиці над простими, хоча і брехливими, істотами. А, викравши паролі до їхніх фінансів, втік за кордон з електронним паспортом. Ще блискавичніше згорає моя інтуїція життя, коли непристойники, що розкрадають державні фінанси України, проголошують достойнику совісті анафему. Чомусь незалежні суди столиці легко пробачають убивцям десяти гуманітарних цінностей України все. Ой, згорає моя гідність над фаєр-зоною. Отакі "непрозорі" чесноти покаянь перед небіжчиками, перед самим собою у виконавців забитих насмерть живих легенд. У передвиборній боротьбі "престолів" мною розпізнана "капосна" харизма "супервдалого" президента України. Жду справжнього щастя з осеї гідноти. Ну-бо ж, моя довіра зашкалює, - навіть украй. Чого не діє принцип "кесареве - кесареві"? Безсовісні канони моєї разючої достойності непрописані, незафіксовані, невиявлені у нових кодексах честі, бо "новітній" державі не потрібні вузди, якими пригнічують мою безземельність з віртуальним титулом "Жива легенда України". Оце таке диво, чергове "пекуче" забанювання усіх моїх акаунтів, котрі варті цих пристрастей френдів у стрічках, бо тільки чесноти помст, ревнощів і звинувачень спричиняють радість анімованих смайликів і гарного настрою. Ви, віртуальні найманці, такі, як скажені льви в сузір'ях свідомостей. Непомітно спричинили відстороненні вбивства чотирьох рідних братів одне одним, - і чомусь віп-агенти істинного знання в мережі закрили усій групі прямий доступ на цю подію у сховищі таємних даних, Знову сховище непристойників викрали саме агенти з групи достойників. *************** Примітка автора. У даному тексті декларую складні етичні проблеми сучасності: 1.Перша тріадна проблема етики: цінність "Здоров'я" - чеснота "Мудрість"- гріх "Пиха". Потойбічне чистилище цієї посейбічної чесноти має дев'ять сфер для залучення до її розвою у різних свідомостях(їх кількість рівна кількості клітинок в таблиці 3х3, де кожна комірка - це проблемна дихотомія типу "цінність-гріх", або "гріх-цінність") та норми її застосування у різних типах вірування істот. Критерії існування чесноти в суспільстві та її межі рівневого пізнання як явища в подіях відлучених від суспільного життя. Список діячів-мудреців має сім номінацій: тьма пекла; блиск пекла; тьма чистилища; блиск чистилища; тьма раю; блиск раю, проклята благодать. Плата за мудрі поради: статусні примирення з ворогами, мережне розгрішення за минулими гріхами, інтелектуальна наснага в істопичній інтуїції. Перелік циклічних ювілеїв чесноти Прейскурант сутностей чесноти Способи обгрунтування догматів чесноти у померлих, живих, віртуальних істот. 2. Друга тріадна проблема етики: цінність "Щастя" - чеснота "Справедливість"- гріх "Помста" Потойбічне входження в чесноту через посейбічне лікування відлучених від чесноти живих істот. Боротьба чеснот посланців "Герої часу" проти гріхів вигнанців "Праведників часу", наразі чеснота має вісімнадцять непримеренних між собою відділень( дві таблиці 3х3, одна таблиця з позитивними критеріями оцінок вмісту комірок, інша таблиця з негативними критеріями оцінок вмісту комірок). Критерії вдосконалення чесноти та її межі пізнання, як явище в суспільних процесах. Список праведників має тридцять шість номінацій у різних вузлах рівневого дерева. Плата за справедливість: ідейна, політична, військова, комерційна, психологічна, духовна. Перелік календарних ювілеїв чесноти. Прейскурант сутностей чесноти Методи виялення чесноти у померлих, живих та ненароджених істот 3. Третя тріадна проблема: цінність "Честь" - чеснота "Мужність" - гріх "Заздрість". Потойбічне грулище в цю чесноту проходить через судилище збочених на житті істот; усвідомлення цієї чесноти має двадцять сім судів (клітинковий куб розміром 3х3х3, в якому проблемна дихотомія типу "честь-мудрість" має три способи оцінювання: позитивний, нейтральний, негативний). Критерії чесноти та її межі відображення в реальності. Список мужніх має вісімдесять одну номінацію. Плата за мужність: фізичне каліцтво, смерть, психічне відхилення, фізіологічні розлади тіла, соматичні хвороби Перелік астрономічних ювілеїв чесноти. Перейскурант сутностей чесноти. Форми виявлення чесноти у померлих, живих та ненароджених істот. 4. Четверта тріадна проблема етики: цінність "Кохання" - чеснота "Поміркованість" - гріх "Скупість". Потойбічне привчання до цієї чесноти має пройти посейбічний контроль з боку екзальтованих на житті істот у межах клітинкового тензору, що займає розмір 4-вимірного гіперкуба. Критерії чесноти та її межі перетворення в віртуальному просторі. Список віртуальних "мучителів" цієї чесноти має 121 номінацію. Плата за навчання: кредитна, готівкова, безготівкова, фізична (праця), духовна(уява), натурна(спортивна), подарункова, бенкетна. Перелік унормованих ювілеїв чесноти. Прейскурант сутностей чесноти. Прийоми реалізації чесноти у померлих, живих, і ненароджених істот. 5. П'ята тріадна проблема етики: цінність "Уміння" - чеснота "Надія" - гріх "Підлість". Потойбічне румовище цієї посейбічної чесноти має 54 залучень до її розвою у різних соціально-побутових сферах (їх кількість рівна кількості клітинок в таблиці 9х9, де кожна комірка - це проблемна дихотомія типу "цінність(+-÷)-гріх(*&#)", або "гріх(*&#)-цінність(+-÷)") та норми її застосування у різних типах існування істот. Критерії існування чесноти в суспільстві та її межі рівневого перетворення як явища в суспільних подіях від необоротного життя. Список діячів-мудреців має 9 номінацій: тьма пекла; блиск пекла; тьма чистилища; блиск чистилища; тьма раю; блиск раю, проклята благодать, сяюча фортуна, фата-моргана. Плата за мудрі поради: статусні примирення з ворогами, мережне розгрішення за минулими гріхами, інтелектуальна наснага в істопичній інтуїції. Перелік легендарних ювілеїв чесноти. Прейскурант сутностей чесноти. Способи обгрунтування догматів чесноти у померлих, живих, віртуальних істот. 6. Шоста тріадна проблема етики: цінність "Компетенція" - чеснота "Віра" - гріх "Зневіра". Потойбічне ігрище цієї посейбічної чесноти має дев'ять сфер для залучення до її розвою у різних свідомостях(їх кількість рівна кількості клітинок в таблиці 3х3, де кожна комірка - це проблемна дихотомія типу "віра-зневіра", або "зневіра-віра") та норми її застосування у різних типах абстрагування та боготворіння істот. Критерії існування чесноти в суспільстві та її межі рівневого визнання як явища в подіях залучених др суспільного життя. Список діячів-мудреців має дев'ять номінацій: тьма пекла; блиск пекла; тьма чистилища; блиск чистилища; тьма раю; блиск раю, проклята благодать, сяюча фортуна, фата-моргана. Плата за мудрі поради: позастатусні примирення з ворогами, періодичне мережне розгрішення за минулими гріхами, інтелектуальна наснага в історичній інтуїції. Перелік ідеологічних ювілеїв чесноти Прейскурант сутностей чесноти віри. Способи обгрунтування догматів чесноти у померлих, живих, віртуальних істот. 7. Сьома тріадна проблема етики: цінність "Природа" - чеснота "Любов" - гріх "Ненависть". 8. Восьма тріадна проблема етики: цінність "Цивілізація" чеснота "Сумирність" - гріх "Лінь". 9. Дев'ята тріадна проблема етики: цінність "Штучний інтелект" - чеснота "Смиренність" - гріх "Черствість". 10. Десята тріадна проблема етики: цінність "Досвід" - чеснота "Відповідальність" - гріх "Свавільність" 11. Одинадцята тріадна проблема етики: цінність "Насолода" - чеснота "Гріховність" - гріх "Хтивість".
|