Віктор, ти, імовірно, оптиміст від сови,
бо швидко оголосив про ринок
впливів у ці морські ночі, вивів позір
під творчі свободи та близькі  інтими.
Отож, і Володимир схотів
випити гостинних вин.
Він побрів довкіл обгорілих
чорних білих вілл і зник.
Тож, живо приніс з собою вино,
пробігшись від хоромів скромної Ольги.
Відомо, що він пив
тільки львівські сорти вин,
і цим  дослідник міфів
трохи соромивсь
бити бомки  при Ользі, хоч,
вловживши в кожний
свій добротний витвір
трішки міксів та тріксів,
він вливав собі
в дитинне горлятко лірику душі.
Згодом, ще влив по повній
столовій ложці міцного,
солодкого, і потім Ростик
вливав трішки
під свої світлі очі
вологої роси від сліпої вдови
до усього цього  хіп-трешу.
Він вів розмови опівніч морських обріїв
без дійсно жодних горизонтів в ліриці.
Охочий до новизни молодик вгорі.
Вільно пити психільне вино
під  прихильні розмови з Ольгою.
Вони, ось,  сиділи при порозі на призьбі
і говорили про вільні філології
золотих віршів філологині
Ірини Мироненко.
Потім - про чотири
приховані події
в історії Московії.
Ольго, тобі вилити  під ноги
відро солоної води
від злоговонного
чорноморського прибою.
Ні, Віктор, вилий під ноги собі.
Лозовий зробив хороший
допис при своїй сторінці про
особливості в роботі з лірикою.
Критик, Борис Потоцький,
вповільнив  поспіль
свій тиск шпилькою.
Віктор обійшов інтимні обійми
після ліричної битви в ринзі.
Жорж підсолодив горнятко
і пригостив ними Полінку,
гостро ожививши
 її відсторонений настрій.
Від одних вогнищ її очей
повно світових новин -
 і потім холодно. Годі.
Підозрілий джміль вмить
окриливсь і вміло згорів.
Чорні лимонні ночі від
кисло-гидких цитрин на морі.
Відмолоділі зорі знов заіскрили.
Віктор пройшов повз подив Віри.