| Віктор, ти, імовірно, оптиміст від сови,
 бо швидко оголосив про ринок
 впливів у ці морські ночі, вивів позір
 під творчі свободи та близькі  інтими.
 Отож, і Володимир схотів
 випити гостинних вин.
 Він побрів довкіл обгорілих
 чорних білих вілл і зник.
 Тож, живо приніс з собою вино,
 пробігшись від хоромів скромної Ольги.
 Відомо, що він пив
 тільки львівські сорти вин,
 і цим  дослідник міфів
 трохи соромивсь
 бити бомки  при Ользі, хоч,
 вловживши в кожний
 свій добротний витвір
 трішки міксів та тріксів,
 він вливав собі
 в дитинне горлятко лірику душі.
 Згодом, ще влив по повній
 столовій ложці міцного,
 солодкого, і потім Ростик
 вливав трішки
 під свої світлі очі
 вологої роси від сліпої вдови
 до усього цього  хіп-трешу.
 Він вів розмови опівніч морських обріїв
 без дійсно жодних горизонтів в ліриці.
 Охочий до новизни молодик вгорі.
 Вільно пити психільне вино
 під  прихильні розмови з Ольгою.
 Вони, ось,  сиділи при порозі на призьбі
 і говорили про вільні філології
 золотих віршів філологині
 Ірини Мироненко.
 Потім - про чотири
 приховані події
 в історії Московії.
 Ольго, тобі вилити  під ноги
 відро солоної води
 від злоговонного
 чорноморського прибою.
 Ні, Віктор, вилий під ноги собі.
 Лозовий зробив хороший
 допис при своїй сторінці про
 особливості в роботі з лірикою.
 Критик, Борис Потоцький,
 вповільнив  поспіль
 свій тиск шпилькою.
 Віктор обійшов інтимні обійми
 після ліричної битви в ринзі.
 Жорж підсолодив горнятко
 і пригостив ними Полінку,
 гостро ожививши
 її відсторонений настрій.
 Від одних вогнищ її очей
 повно світових новин -
 і потім холодно. Годі.
 Підозрілий джміль вмить
 окриливсь і вміло згорів.
 Чорні лимонні ночі від
 кисло-гидких цитрин на морі.
 Відмолоділі зорі знов заіскрили.
 Віктор пройшов повз подив Віри.
 |