укр       рус
Авторов: 413, произведений: 41784, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2021.04.04
Распечатать произведение

Сергей Негода

Згуба

Я той, хто не зміг вчора
знайти в степу гой-трави.
Я ще шукав в полі
колір чепурної душі.
Яка вона насправді є.
Так і не вдалося знайти.
За те бачив, як зривається
спрага стрижів над дахами хат.
Десь там мій дім?
Невже,  новий орел літає
над банями  Лаври?
Юнь небес, ось я, сокіл
Так, у скелі я прожив
 весь свій бентежний вік.
Серед перлин печер мій  скит.
Там сію хліб із живиці, із жаги,
там своя сіль від сліз верби.
Я живу через міст, через схил.
Орел окинув зором обрій.
Чую клич молодих журавлів.
Там сміх дітей на запах вишні,
що цвіте десь в уяві над гаєм.
Ось обвали круч Дніпра і ровів,
попід річку глибокі  печери.
А там добрі дуби на горбах не цвітуть.
Он там мій рідний край-сад,
і тут, і там - щедрі барви в очах.
Там є мед лип і гіркий полин,
там є тік терпких злаків.
Це ж бо первоцвіт  сяє.
А там далі, на північ стани і лани.
Дороги-вертуни біди-пандемії.
Сумний  дим в лісі обгорілих ялин.
А там на південь отави Божої ріки,
десь там нещастя моїх крил.
У злеті бачу, як дика брожа
цвіте смертю в степу.
Обрій райдуг не грає на сонці.
А мій край-сад вже не знає
кагали горобців,
що рвуть собі під мій щем
буйні квітки слив.
Ошалілий світ мій.
А цей рай-сад вже не знає
ватаги шпаків,
що клюють під мій сум
стиглі потріскані вишні.
От і нині тхне рай пеклом.
Де я у нім? Одні амбразури.
Це тут - мій хліб всотав ковил.
А це обабіч світанку - зріз шовковиць.
В отой час бачу в очах згар і покруч,
і по здвигу шляхів суєтну  тугу осокорів.
А це як на тих яворах обвал нового  яру.
А на хвилях Бугу  в блакиті
розгледів траурний вальс лелек.
Ні. Не вірю.  Мій молодий дуб
упав уві млі. У криниці - був яд.
Смак весни не чую. У запалі запах
квіток не чую на горбах шум пчіл.
Смак весни - це дар від бентежних дощів.
І це найдошкульніші чари цієї весни.
Цей мор не для віч.
І даю гін на крик лелек

2021
© Сергей Негода
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2021 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании