Зло чи добро? Ніщо, окрім згуби. Карлики. Хаос.
Так ось воно яке мізерне ярмо. Місто з в'язницею.
Знає ситих. Уміє боятись скупих. Терпить різницю.
І вичитує тьму хворих уяв про безсмертя чужин.

На запах журби йде сморід злоби. Аромат. Пахощі.
Зовсім лихий цей таємний  табір елітних діток.
При нестачі часу на щастя, живу з обіду до смутку.
Бридкі ліліпути, хоч і білі, кволі гестапівці старці.

У галас жадоб чую сирену успіху. Післямука, як втіха.
Гидкі підостатки, проте темні, схудлі црушниці в маньці.
Прежадні, круті ці понадчорні, збоченці в штанцях вузьких.
Гарячі червоні розвідниці тямущі в тачках з кимось.

Від блага порожній глузд байдужих.Післядостаток.
Убогі зелені спецназівці в капцях пощезли в хмарі.
Блакитні байтонці в дранцях потішили тонких бариг.
Але ж щось тут перекручує рясне бабло на смертях.

Не вірю собі. Не вірю тобі. Рухливий і жвавий прораб.
Гулівер. Вражає довіра в зневірі, якщо щось виграв.
Не зрозумієш пахощів міста, неначе своїх нещасть.
Ти лише цей день. Вільний у чільній в'язниці.

Приємні дрібниці вибрав із  блага, загорнув лише тобі.
Гидкий аромат. Тут є звідки взятися силі презирства.
Дзвінка краса санкційного дня від твоїх зневаг.
Окислений парк без листя сивий. Понурий зів’яв.

Гуртом шкварчать на рейках предовгі трясунчики.
Вивіз на секретну зустріч вертухая з неволі.
Файний вогонь у стосунках під час побачення.
Придуманий злочин не вчиняють злочинці.

Холод смороду-мороку в місті. Незрячі збирають згоринці.
Афера грає в мовчанку з усіма нужденними бідняками.
Височезні старці залазять в пожитки ошатних міщан.
Убога стужа така блискуча в темряві, ніяк не щезає.


Сучасне гето успішних тіток німе до бруду.
Поява! Чи оглух в під’їзді? Гниє і смердить передвер’я.
Зверху видно усе навколо. Бетонні коробки.
Бачу мені незнайоме смеркання вікон. Знову поява.